То, как неумело ты пытаешься (именно пытаешься, потому что украинским ты не владеешь) излагать свои мысли на украинском (вернее на суржике - искаверканном украинском), говорит что твой родной - русский.

Получается, что ты отрекся от своего родного языка, от своей родной культуры, ты их ненавидешь. Их носителей (то есть и себя тоже) считашь ублюдками, падлюками и убийцами. А это уже клиника.

9 мая в Киеве. Ветераны кричали Ющенко: «фашист!»
http://www.nr2.ru/crimea/177422.html

«Ющенки приходят и уходят, а русский Севастополь остается»
http://www.nr2.ru/kiev/177415.html

В Донецке Ющенко не пустили к памятнику советским воинам. Пришлось добираться на вертолете
http://www.nr2.ru/crimea/177370.html

ганьба - позор, о мой шапкувпомещениинеснимающий друг ! С Праздником Победы Нияз !

Бандеровцев гоняли до 56 года по лесам. Никакого Гитлера уже не было.

я поет зовуся юля
от миня вам всем-пиздюля!

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ І ПАМ"ЯТАТИ КОЖНОМУ УКРАЇНЦЮ!

Під час етнічної війни 1918-1921 рр., яку для прикриття її спрямованості історики називають
громадянською, тодішня какцапсько-комуністична влада перебила 7 млн. українців;
під час організованого комісарами( національність (євреї, какцапи, латиші) першого за всю історію Русі-України голодомору 1921-1923 рр. загинуло близько
3 млн. наших співвітчизників;
під час ретельно й заздалегідь спланованого голодомору 1932-1933 рр. в урожайний рік було вбито близько
9 млн. українських селян;
протягом 30-ти років (процес СВУ, "кіровщина", етнічні чистки, 1937-38 рр. тощо) було розстріляно або
вислано до Сибіру близько 2,5 млн. українців.
Під час війни 1941-45 рр. загинуло 7 млн. українців. Як зазначалося вище, після захоплення Західної
України "визволителі" ощасливили місцеве населення виселенням до Сибіру сотень тисяч місцевого населення.
1943 р., негайно після звільнення Східної України від німців, новий окупант мобілізував сотні тисяч
українців й ненавчених, неозброєних послав їх проти німецьких танків або на форсування Дніпра. Майже всі
вони загинули. Керував цим народовбивством "маршал" Жуков. І, нарешті, 1944 р. - наказ Берії-Жукова про
виселення всіх українців, а точніше, решти тих, що залишилися після цих масових масакр. Не бачити в
сукупності цих фактів послідовної україновбивчої політики може або повний невіглас, або невиправний
україноненависник.
Комуністичні банди, як колись монголо-татарські орди, прийшли в Україну, щоб грабувати, вбивати,
ґвалтувати, забороняти рідну мову та віру, виселяти вільних людей з їхньої предковічної землі або обертати
їх на колгоспних кріпаків. Вони вели загарбницьку, колоніальну, імперіалістичну війну.
Вояки УПА не йшли в чужі краї, вони були на своїй землі й захищали її, своїх батьків, дружин, дітей,
своє майно, життя, волю, честь та гідність від навали диких ординців. Вони вели національно-визвольну,
антиімперіалістичну, отже, справедливу війну. Вони виявили найвищі зразки патріотизму, безмежної любові до
своєї землі та свого народу. Такими вояками, як бандерівці, може пишатися будь-який народ. На прикладах
їхньої боротьби, на подвигах їхнього життя треба вчити і виховувати нашу молодь. Вони загинули, щоб ми жили
і зберігали світлу пам"ять про них на віки вічні.
"А в боях померлих наших всіх героїв
Прийми, Боже милосердний, жити вічно в царстві Твоїм".

БРАТТЯ УКРАЇНЦІ! ПРАВОСЛАВНА ГРОМАДО! БУДЬТЕ ПИЛЬНИМИ! НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ НА ПРОВОКАЦІЇ НАЩАДКІВ КРИВАВАХ КАТІВ-НИНІШНІХ КАЦАПІСТІВ ПІД ПРОВОДОМ НОВОГО КРИВАВОГО ЦАРЬКА ліліПУТІНА і ЙОГО ПІДРУЧНОГО МЕНАХЄМА МЄНДЄЛЯ(МЕДВЕДА)
ВИКРИВАЄМО ЗЛОЧИНИ КАЦАПІЗМУ-НАЙСТРАШНІШОЇ ІДЕОЛОГІЇ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

ХУТІР СМЕРТІ-СТРАШНІ СВІДЧЕННЯ КАЦАПІСТСЬКИХ ЗВІРСТВ В УРАЇНІ!

За даними Євтима СІЦІНСЬКОГО, станом на 1891 рік на землях, що належали Кам"янцю, розташовувався 41 хутір. Попри велику кількість хуторів, у пам"яті кам"янчан збереглися імена тільки двох із них. Це хутір Дембицького, перейменований 25 березня 1949 р. в селище Смирнова, та хутір Загальського, печально відомий як хутір смерті. Саме так - "Хутір смерті" - назвав свій матеріал М.КОВАЛЬСЬКИЙ у "Подолянині" від 12 грудня 1941 р. Така газета видавався в окупованому німцями Кам"янці від 7 вересня 1941 р. до 19 березня 1944 р. Це був орган окружного комісаріату, Названий матеріал містить надзвичайно цінні свідчення про репресії в Кам"янці-Подільському, тож наведемо його практично повністю:

"На північний схід від Кам"янця в неглибокому видолинку лежить хутір... Більша частина хутора засаджена садом, а далі розташовані будинки. До 1933 року хутір належав громадянину Загальському, а потім забрало його для себе ГПУ та перетворило в криваву катівню. Це було в період масових розстрілів українців в 1936-1938 рр.

Приблизно в центрі хутора енкаведисти побудували велику дерев"яну простору будівлю, яку про людське око назвали "гаражем". Мала вона 20 метрів довжини і 15 метрів ширини. Поруч "гаража" стояв кам"яний хлів трохи менший за розміром. За свідченням очевидців, на хутір восени 1936 року приїхали 4 енкаведисти, почали копати в хліві яму. На запитання - для чого яма, вони відповіли - "для яблук". Але вночі до хутора під"їхали дві вантажні машини, і в цю яму полетіли... трупи. З того часу на хуторі почалася кривава робота. Енкаведисти привозили сюди вночі арештованих і розстрілювали в гаражі.

Щоб не чути стрілянини, пускали в рух на всю потужність мотори. Складалося враження, що це дійсно гараж. Розстріляних закопували в "гаражі" або в "хліві". Коли вся площа була вкрита трупами, вони присипали їх землею, міцно утовкали і знову клали новий шар трупів. Таким чином, в скорому часі "гараж" і "хлів" були набиті трупами і землею.

В часи найбільшого червоного терору, коли безвісті зникали кращі наші люди, між хутором і містом курсували щоночі безперервно вантажні машини. В "гаражі" енкаведисти розстрілювали арештованих, а закопували по всьому хуторі, бо "хлів" і "гараж" були вже переповнені.

Хутір поділений рядами дерев на своєрідні смуги, по 200 метрів довжини і 2 метри ширини кожна. Енкаведисти в такій смузі рядком копали ями і кидали туди вбитих. В кожну яму закопували по 2-3 чоловіки. А таких смуг є на хуторі 4.

Крім того, в різних місцях хутора викопувались великі ями, куди скидали одразу 15-20 убитих. Всі ці малі і великі ями добре засипались і зрівнювались із землею. Енкаведисти старанно замітали сліди своєї мерзенної праці. Один очевидець свідчить, що всього ям на хуторі можна нарахувати 40. В них, за приблизними даними, вічним сном спочивають три тисячі українців.

Кого і за що розстрілювали кати на хуторі? З деяких джерел гадаємо, що тут розстріляно 8 кам"янецьких священиків, 40 селян з Мікші-Китайгородської (нині Жовтневе. - О.Б.), коло 100 селян Мікші-Боришковецької (нині Кам"янка. - О.Б.). Серед них І.ТРЕШНЬОВСЬКИЙ, що мав сім душ сім"ї, Ю.ШИМАНСЬКИЙ, О.КОНДИЛЕВСЬКИЙ, тисячі інших невинних людей.

Розстріл проводила спеціальна група Льовкіна (тодішнього коменданта обласного управління НКВД, лейтенанта держбезпеки. - О.Б.).

Так продовжувалося до 1938 року. Потім НКВД перенесло свою роботу в інше місце. Лише в останні часи, перед своїм відступом енкаведисти розстріляли тут 5 чоловік українців, обвинувачених у зраді "совєтської родіни".

Хутір Загальського був місцем розстрілів у 1936-1938 рр. До того часу в"язнів розстрілювали в тюрмі, а закопували на цвинтарі біля Руських фільварків. Копались великі ями, і в кожну яму кидалось 10-15 трупів. Потім ями вирівнювали, а зверху насипали звичайний гріб. Таких ям на цвинтарі виявлено біля 100. Опісля, коли енкаведисти перенесли на хутір Загальського, сторожів ДЕМБІЦЬКОГО та ГРИНЕВИЧА, які закопували трупи і знали всі таємниці, розстріляли на хуторі".

1989 р., базуючись, зокрема, на цій публікації, було складено доповідну записку "О выявленном в г.Каменец-Подольский захоронении советских граждан, репрессированных в 1936-1938 гг.", підписану тодішнім начальником Кам"янець-Подільського міського відділу управління КДБ УРСР по Хмельницькій області підполковником Володимиром КУРЮМОВИМ. Наведемо повністю і цей документ:

"В ходе работы по установлению мест захоронений советских граждан периода сталинских репрессий выявлено ещё одно массовое захоронение того периода. Им является территория бывшего хутора Загальского (теперь консервного завода), расположенного примерно в 4-5 километрах к востоку от центра г.Каменец-Подольский.

Нами выявлены и опрошены 8 жителей г.Каменец-Подольский, сёл Каменки и Жовтевого, которым в той или иной мере известно об этом захоронении. Так, жительница с.Жовтнево Каменец-Подольского района Рудковская О. Ф., 1915 г. р., с момента рождения и до 1955 года проживала рядом с хутором и видела, как рыли могилы, а ночью слышала выстрелы. Видела она и человеческие останки, когда во время оккупации немцы вскрыли на хуторе могилы с пропагандисткой целью. Жительница с.Жовтнево Шиманская Ю. А., 1902 г. р., у которой в 1938 году был репрессирован муж и якобы расстрелян на хуторе, ходила туда, когда немцы вскрыли могилы, чтобы забрать и похоронить его, и видела в могилах множество человеческих останков. Житель г.Каменец-Подольский Вальцер В. И., 1929 г. р., тоже наблюдал, как немцы вскрывали могилы репрессированных. Жительница с.Жовтнево Киценькая Л. А., 1940 г. р., и житель с.Каменки Каменец-Подольского района Заболотный А. А., 1930 г. р., узнали от своих родственников, что хутор Загальского был местом расстрела и захоронения советских людей в период массовых репрессий 1937-1938 годов.

Строители Крупский В. Т. и Кольцов Н. К. во время проведения землеройных работ на бывшем хуторе Загальского в 1977 г. видели очень много выкопанных человеческих останков с простреленными черепами.

Кроме того, в оккупационной газете "Подолянин" за 1941 г. в №21 за 20 ноября обнаружена статья М.Ковальского и М.Лупула "Безприкладні звірства енкаведистів", а в №28 от 12 декабря - статья М.Ковальского "Хутір смерті", в которых указывается, что хутор Загальского был местом массовых расстрелов и захоронения советских граждан, репрессированных в 1936-1938 годах. По свидетельству автора статьи, на хуторе Загальского захоронено 3 тыс. человек.

Все добытые свидетельства дают основание полагать, что территория бывшего хутора Загальского, используемая сейчас Каменец-Подольским консервным заводом для хозяйственных нужд, действительно была местом массового захоронения советских граждан, расстрелянных в годы сталинских репрессий, а поэтому считаем целесообразным войти с предложением перед соответствующими инстанциями о благоустройстве указанной территории и установлении там памятного знака".

У цьому документі згадано ще одну публікацію в "Подолянині" за 1941 р. - "Безприкладні звірства енкаведистів". Наведемо її (з незначними скороченнями):

"В Кам"янець-Подільську тюрму на другий день почали привозити в закритих машинах перших арештованих українців з Орининського, Староушицького, Довжоцького, Смотрицькиго районів і сотні селян з близьких сіл. Таким чином, за кілька днів у тюрмі Старого міста було зібрано багато тисяч в"язнів.

...По Шевченківській вулиці в будинку НКВД сидять озброєні до зубів кати. Вони чекають втішних звісток з фронту, але їх немає. Є тільки те, що більшовицькі війська несуть великі втрати і відступають. Кати шаліють ще дужче. Страх перед лицем смерті штовхає варварів на небачені насильства та звірства над людьми. Вони вивозять арештованих на хутір Загальського на схід від Кам"янця і розстрілюють там масово.

Коли до міста вступили союзні війська, родичі заарештованих почали обшукувати тюрму. Довгий час не було наслідків. Нарешті випадково знайшли великий понурий підвал над скалою, що виходить вікнами на Польські фільварки і вмурований вглиб на 6 метрів. В ньому лежало 20 обвуглених трупів. Руки їм скручено дротом, а вони самі облиті гасом, обвиті ватою і спалені так, що пізнати нікого не вдалося. Кілька днів вони лежали на подвір"ї для огляду населення. Потім мадярське командування і міська управа зайнялися похороном небіжчиків. В сквері біля тюрми викопали братську могилу і жертви, поміщені в гробах, перенесли сюди. Військовий мадярський священик при великому здвигові народу відслужив панахиду, солдати віддали військові почесті, і труни повільно опустилися в могилу".

1989 р. відповідну доповідну записку було складено і про поховання репресованих на Руськофільварецькому кладовищі. Зокрема, слідчі КДБ записали пояснення свідків тих подій. Ось що 22 червня 1989 р. розповів пенсіонер Володимир РАВСЬКИЙ, 1913 р. н.:

"С февраля 1938 года по сентябрь 1939 года я работал вахтёром в УНКВД по Каменец-Подольской области. Во время ночных дежурств я неоднократно видел лично, что из ворот здания УНКВД выезжали грузовые автомашины, кузова которых были накрыты брезентом. Что именно находилось в автомашинах, я не знаю.

От жителей города Каменец-Подольского, кого именно - я сейчас не помню, мне известно, что в районе старого кладбища, которое расположено по проспекту Ленина, были погребены репрессированные в 30-х годах советские граждане.

Я лично видел названное место захоронения репрессированных граждан, которое находилось примерно в 500 метрах от центрального входа на кладбище. Место захоронения представляло собой четырёхугольную яму размером примерно 5х5 м. Яма была засыпана свежей землёй.

Вышеуказанное место я могу указать, оно находиться в восточной части кладбища".

7 жовтня 1990 р. на колишньому хуторі Загальського відкрито пам"ятний знак жертвам сталінських репресій (автор - Володимир АНТОНЮК). До речі, серед розстріляних на хуторі Загальського - відомий український композитор, диригент і педагог Михайло КОССАК. Як встановив краєзнавець Євген НАЗАРЕНКО, Михайла Андрійовича розстріляли на хуторі Загальського 2 січня 1938 р. (до того довідники вказували фальшиву дату смерті композитора - 15 червня 1948 р.).

8 грудня 1989 р. пам"ятний знак відкрито і на Руськофільварецькому кладовищі. У його спорудженні активну участь узяли завод "Електроприлад", приладобудівний завод, КАТП-222802, міське управління містобудування та архітектури. Пам"ятний знак виготовлено з білого мармуру. Розколена мармурова плита символізує наслідок сталінського терору, який смерчем пронісся по долях тисяч і тисяч людей...

ВІЧЕА ПАМ"ЯТЬ І ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ ВАМ, МУЧЕНИКИ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ...
НЕХАЙ ВІЧНО ГОРЯТЬ ВАШІ КАТИ-КРИВАВІ КАЦАПІСТИ В ГЕЄНІ ВОГНЕННІЙ!!

ДУМАЙ , УКРАЇНЦЮ, ДУМАЙ! ХТО ТАКІ ЗРАДНИКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І КУДИ ВОНИ КЛИЧУТЬ:

Отже, хто є хто і куди він кличе.
Комуністична партія.
"Наш Бог не що інше, як людська раса, об’єднана любов’ю. Шлях до такого єднання - соціалістична революція, в якій десятки мільйонів будуть замучені і знищені" (Мойсей Гессе - наставник та учитель Карла Маркса і Фрідріха Енгельса).
"Після приходу до влади нас почнуть уважати чудовиськами, на що нам, звичайно, наплювати" (Карл Маркс).
"Призначати своїх начальників і розстрілювати змовників і тих, хто вагається, ні в кого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини" (Володимир Ленін).
Їхні слова не розійшлися з ділом. Грянула Жовтнева революція 1917 р. - і мільйони мирних людей загинули в катівнях ЧК, "Уничтожим буржуя как класс! Уничтожим кулака как класс! Уничтожим врагов народа! Уничтожим контрреволюцию! Уничтожим бандеровцев!"
Ось коли народився червоний фашизм, з якого Гітлер узяв приклад. Правда, став нищити не за класовою, а за національною ознакою. Але скажіть, яка різниця, чи мене розстрілюють як єврея, чи як буржуя?
За час репресій ЧК, НКВД-КГБ знищило більше 30 мільйонів людей. Окрім цього, голодомори 1921 - 1923, 1932 - 1933, 1946 - 1947 років забрали 15 мільйонів людей згідно з радянською статистикою.
Радянсько-німецька любов була в 1920 - 1930 роках міцною. Червона армія та вермахт обмінювалися навіть розвідданими. На радянських авіазаводах будувались німецькі літаки "Юнкерс", на танкодромах навчались німецькі танкісти, в авіашколах німецькі льотчики. Ця ідилія червоного та коричневого фашизму завершилась у 1939 році пактом Ріббентропа-Молотова, завоюванням Польщі та спільними парадами Червоної армії з вермахтом, що фактично поклало початок Другій світовій війні.
І ось тепер послідовники цих монстрів, які фактично допомогли розв’язати Другу світову війну, говорять про врятування ними світу від фашизму і пропонують себе як ваші "захисники". Думай, дорогий українцю, думай. Ти тепер знаєш правду про їх облуду.
Партія соціалістів Мороза
- це перефарбовані лиси, це комуністи під іншою назвою. Їхня орієнтація не на українську незалежність, а на великий радянський союз. Наші слова підтверджує теперішня їхня політика, вимога другої офіційної мови. Отже, уважно думай, шановний українцю.
Партія прогресивних,
а краще сказати, агресивних соціалістів - це ті ж ті самі великоросійські комуністи, які не приховують, що, отримавши владу, будуть діяти методами ЧК. Теж маєш над чим задуматися.
Партія РигАнально-фашистських ГЄЙлєвчєнків та інших мерзотників, що називають нашу мову "блєвотіною"

- це великоросійські шовіністи,
які сплять і бачать себе в обіймах старшого брата. Вони керуються не добром України, а виключно потребами Москви. Це ясно видно з їхньої політики, яка всі ці роки спрямована на те, щоб, не дай, Боже, не образити Кремль і якнайміцніше прив’язати нас до московського воза, до московського нафтогазового краника та якнайбільше узалежнити Україну від Росії...
І як це так, що олігархи об’єдналися з комуністами та соціалістами, що їх об’єднує? На це питання дуже легко відповісти. Їх об’єднує ідея "вєлікой нєдєлімой матушкі-Россіі".
Скажіть, як може комуніст чи великоросійський шовініст правити в Україні, не маючи за плечима Сибіру? Куди подіти самостійників, контриків? А не маючи за спиною міцної імперії, не можна претендувати на світове панування, бо це віковічна мрія комунізму та великоросійського шовінізму. Окрім того, за духом, за мовою, за культурою вони - росіяни. Отже, які б не були солодкі красиві слова, вся ця червоно-імперська братія спить і бачить себе під зорею Кремля, а отже, бачить Україну московською колонією. Тож думай, українцю, думай!

ОБЕРЕЖНО КАЦАПІЗМ!!! ПРАВДА ПРО НАЙСТРАШНІШУ ІДЕОЛОГІЇ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА!

Кацапізм - це одна з найзлочинніших ідеологій, натхненник і організатор вбивства сотень мільйонів людей, знищення з лиця землі цілих країн і народів, пограбувань і знищення духовних цінностей всесвітнього значення та інших злочинів проти людяності і світу як таких. Тільки за 75 років совдепії московський більшовизм знищив понад 35 мільйонів українців, випалив українське національне життя на значній частині українських земель. Злочинність Москви - Рассєї не випадковість, не збіг обставин, а закладена в природі цього етносу, в його ідеології. Не випадково з Москвою і її державностями пов"язані найбільші світові катастрофи і найбільші світові злочинці.
Так, становим хребтом - колискою виникнення і розвитку Москви - Рассєї були такі всесвітні катастрофи: нашестя монголо - татарських орд ("откуда єсть пашла"): Перша Світова війна, московський більшовизм (пришестя диявола на землю), Друга Світова війна. Кожна з цих світових трагедій приносила трофеї московським державностям і біди народам. Так само, найбільшими злочинцями в історії людства світом визнані московські вожді Ленін і Сталін. Що ж об"єднувало і об"єднує московських "царів", "пролетарських інтернаціоналістів" і нинішніх, "русскоязичників" в їх злочинності та ненависті до народів? Такою постійно діючою і керуючою силою, незалежно від соціального устрою їх державностей, є їх етнічна ідеологія, ім"я якої кацапизм. Чому власне кацапизм, а не інше ім"я? Дійсно, злочинність Москви як державності і як етносу, давно відома і описувалась з різних кутів зору, і обзивалась різними назвами, як то: москалізм, московство, рассеїзм, русизм, більшовизм тощо. Бібліотеки свідчень написано про злочини Москви - Рассєї. Але!!! Але жодного разу Москва як етнос, Москва як державність не були засуджені і покарані адекватно своїм злочинам проти інших народів. Жодного разу!?
Засудженню чи критиці, а такі бувають навіть організовані самою Москвою, піддаються найчастіше окремі фрагменти чи явища (царизм, сталінізм тощо), а не кацапізм, як першооснова цих злочинів. Ось в чому суть!

ВИКРИВАЄМО ЗЛОЧИНИ КАЦАПІЗМУ-НАЙСТРАШНІШОЇ ІДЕОЛОГІЇ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА!

КАЦАПІЗМ І ФАШИЗМ-"БЛІЗНЄЦІ-БРАТЬ"Я"-ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ"ЯЗКІВ МІЖ КАЦАПІСТАМИ І ФАШИСТАМИ

У бесіді з Раушнінгом у 1932 році Гітлер сказав: «Узагалі-то між нами та більшовиками більше об’єд­ну­ючого, ніж роз’єд­ну­ючого. З дрібнобуржуазного соціал-демократа та профспілкового бонзи ніколи не вийде справжнього націонал-соціаліста, а з комуніста — завжди»[19]. Гітлер знав, що каже. Коли він прийшов до влади, багато комуністів перекинулися до НСДАП. До речі, якщо соціал-демократ вступав до лав НСДАП, то йому була потрібна рекомендація двох членів цієї партії. А для комуністів таких рекомендацій не вимагалося...

Та повернімося в березень 1919 року. Із меморандуму Ллойд-Джорджа, врученого Версальській Раді Чотирьох: «Революція знаходиться у своєму початку. В Росії панує шалений терор. Уся Європа просякнута революційним духом... Най­біль­шу небезпеку для сучасного становища я убачаю в можливості союзу Німеч­чини з Росією. Німеччина може надати свої багат­ства, свій досвід, свої великі організаційні здібності у розпорядження фанатиків-революціонерів, які мріють про завоювання світу більшовизмом силою зброї... Якщо це здійсниться, уся східна Європа буде втягнута у більшовицьку революцію, і через рік перед нами буде під командою німецьких генералів та інструкторів багатоміль­йонна червона армія, споряджена німецькими гарматами і кулеметами та готова до нападу на західну Європу»[20].

Чи то Ллойд-Джордж був геніальним пророком, чи то він мав досить певні роз­відувальні дані, але в той час, коли він писав меморандум, у берлінській тюрмі Мо­абіт сидів заарештований Карл Радек, котрий розробляв там ідею секретного спів­ро­бітництва між Червоною Армією та рейхсвером. У його камеру, названу потім «по­лі­тич­ним салоном Радека», приходило багато політиків та військових діячів. «Місія Ра­дека в Берліні в січні 1919 року стала продовженням ленінської брестської полі­ти­ки, скерованої на союз з Німеч­чиною. Фундаментом цього блоку були дорево­люційні таємні германсько-більшовицькі стосунки. Її (ленінської політики. — Ред.) май­бутнім стали Рапалльський договір, секретне радян­сько-германське співробіт­ницт­во, яке успішно підри­вало вер­саль­ську систему. Її апогеєм став радянсько-германський пакт про розділ Європи, підписаний у 1939 році Молотовим і Ріббентропом»[21].

Останні рядки з щоденника Теодора Лібкнехта, брата Карла Лібкнехта: «Лінія політичних стосунків між Німеч­чиною та Росією, яка веде від Брест-Литов­ська до 23 серпня 1939 року та 22 червня 1941 р., зовні така химерна, а насправді абсолютно пряма, — це лінія таємної угоди, злочинної змови!»[22].

У 1992 році російські дослідники Ю. Дьяков та Л. Бушуєва випустили збірник доти неопублікованих документів. Автори, зокрема, пишуть таке: «У истоков союза с рейхсфером с со­вет­ской стороны стояли высшие партийные и государ­ственные дея­тели, известные военачальники, сотрудники ВЧК (ГПУ) и различных наркоматов: В. И. Ленин, Л. Д. Троцкий, М. В. Фрунзе, Ф. Э. Дзержинский, И. В. Сталин, К. Б. Радек, Г. В. Чичерин, Л. Б. Красин, Н. Н. Крестинский, В. В. Куйбышев, Э. М. Склянский, К. Е. Ворошилов, М. Н. Тухачевский, А. И. Егоров, И. П. Уборевич, А. И. Корк, И. С. Уншлихт, И. Э. Якир, Я. К. Берзин, Я. М. Фишман и другие. С немецкой стороны — представители страны и рейхсфера: Г. фон Сект, Й. Вирт, У. Брокдорф-Ранцау, В. Ратенау, П. фон Хассе, К. фон Гаммерштейн-Экворд, В. Гренер, В. фон Бломберг и другие»[23].

На початку 1921 року в Москві побував Вальтер Ніколаї, колишній началь­ник військової розвідки Німеччини, який зустрічався з більшовицькими лідерами, в тому числі зі своїм агентом Володимиром Ульяновим. Військово-технічне співро­бітництво Росії й Німеччини налагод­жувалося. Ба навіть більше того — розгорталася також і політична співпраця.

Свідчить Вальтер Кривицький, радянський військовий розвідник: «Когда до нас дошла новость об оккупации Рура французами, группа из пяти-шести сотрудников, в которую входил и я, получила задание немедленно отправиться в Германию. <…> Шли даже переговоры между Радеком и некоторыми лидерами нацистской и националистической партий, к последней принадлежал граф Ревентлов. Основой сотрудничества служил тот факт, что единственным шансом на успех для нацио­на­листической партии было заключение союза с большевиками против Фран­ции и Великобритании…»[24].

Запроваджені в ті роки стосунки з багатьма нацистськими діячами успішно продовжувалися і під час[25] і після закінчення другої світової війни. Для прикладу зупинимося на трьох фігурах, якими так пишалася радянська (а тепер російська) розвідка…

«ДРУГ». Народився у 1896, помер у 1989 році. Про його бойові подвиги у першій світовій війні ходили легенди. Додому повернувся з шістьома нагородами, серед яких були «залізний хрест» I-го ступеня і «лицарський хрест з мечами». У 1920 році у мюнхенському салоні Хелени Бехштайн познайомився з Гітлером, а навесні 1927 року заявив йому: «Якщо Ви призначите мене командиром угруповання СА “Ост”, я піду з Вами»[26]. В «Історії російської зовнішньої розвідки» він проходить як Вальтер Стеннес, а справжнє його ім’я — Вальтер Франц Марія Штеннес. Радянським агентом став у 1930-х роках.

«БРАЙТЕНБАХ». Справжнє ім’я — Віллі (Вільгельм. — Ред.) Леман; народився у 1884 році в Саксонії. Під час першої світової війни виявив себе досвідченим контррозвідником. У 1920-х роках встановив оперативні контакти з радянською розвідкою. У квітні 1934 року відділ, в якому працював Леман, увійшов до складу гестапо. 20 квітня 1934 року Лемана підвищили у званні та прийняли в СС. У грудні 1942 року внаслідок недбалості московського Центру він був викритий і загинув у гестапо.

«ПАУЛЬ» (Хайнц Пауль Йохан Фельфе). Народився в 1918 році у Дрездені у сім’ї поліцейського. У 13 років вступив до гітлерюгенду, а в 17 його зараховують до одного з підрозділів СС. Вивчившись на криміналіста, Фельфе до 1943 року слу­жив у канцелярії гауляйтера Саксонії в Дрездені. У 1943 році у званні оберштурмфюрера СС очолив в IV управлінні (зовнішня розвідка) РСХА відділ по Швейцарії. У 1944 році під його керівництвом у цій країні проводилася операція з обміну фальшивих фунтів стерлінгів, виготовлених у концтаборі Заксенхаузен. У 1950 році Фельфе був завербований радянською розвідкою; з 1951 року працював в «Організації Гелена», у 1958 очолив управління контррозвідки БНД. У листопаді 1962 року був викритий та заарештований. У 1963 році був засуджений до 14 років тюремного ув’язнення, але через шість років його обміняли на шістьох німців, утримуваних в СРСР. Залишивши дружину і дітей у ФРН, Фельфе влаштувався у Східному Берліні і став викладати криміналістику в університеті Гумбольдта. «Мені було абсолютно зрозуміло, що сподівання на майбутнє треба пов’язувати саме з Радян­ським Союзом, а не із Сполученими Штатами», — написав він у своїй (схваленій радянською розвідкою) автобіографічній книзі «На службі у супротивника» («In Service of the Adversary», 1986)[27].

Але все те були оперативні стосунки, які таємно налагоджувалися окремими радян­ськи­ми дипломатами та розвідниками. А Москва прагнула «дружити» цілими організаціями...

11 листопада 1938 року в Москві була підписана Генеральна угода між Головним управлінням державної безпеки НКВС СРСР та Головним управлінням безпеки (гестапо) Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Згідно з цією угодою сторони домовлялися про співпрацю та взаємодопомогу:

…§ 1. п. 1. Стороны видят необходимость в развитии тесного сотрудничества органов государственной безопасности СССР и Германии во имя безопасности и процветания обеих стран, укрепления добрососедских отношений, дружбы русского и немецкого народов, совместной деятельности, направленной на ведение беспощадной борьбы с общими врагами, ведущими планомерную политику по разжиганию войн, международных конфликтов и порабощению человечества...

§ 2. п. 2. Стороны поведут совместную борьбу с общими основными врагами: международным еврейством, его международной финансовой системой, иудаизмом и иудейским мировоззрением; дегенерацией человечества, во имя оздоровления белой расы и создания евгенических механизмов расовой гигиены.

п. 3. Виды и формы дегенерации, подлежащие стерилизации и уничтожению, стороны определили дополнительным протоколом № 1, являющимся неотъемлемой частью настоящего соглашения...[28].

23 серпня 1939 року було підписано пакт Молотова—Ріббентропа, додатком до якого були секретні протоколи. 1 вересня Вермахт вдерся у Польщу, 3 вересня Англія і Франція оголо­си­ли Німеччині війну. 17 вересня Червона Армія розпочала бой­ові дії проти Польщі. Під час польської кампанії Вермахт і Червона Армія прово­дили спільні бойові операції. Польський гарні­зон Брестської фортеці під команду­ванням генерала К. Лісовського відбив усі атаки Гуде­рі­ана. Допомогла важка арти­ле­рія Кривошеїна, яка обстрілювала фортецю протягом двох діб безпе­рер­вно. На тира­споль­ському мості через Буг зустрілися і обійнялися солдати Ковальова і Гудеріана...

З нагоди славної перемоги в Бресті відбувся грандіозний військовий парад. Під хвилюючі звуки Бранденбурзького маршу чіткими рядами пройшли радянські та німецькі вояки. Приймаючи парад, на трибуні поруч стояли генерал Гейне Гудеріан та комбриг Семен Кривошеїн[29].

На територіях, окупованих Вермахтом і Червоною Армією, здійснювалися масові репресії та розстріли польської інтелігенції, державних службовців, військо­виків, духовенства. У березні 1940 року в Кракові відбувся перший спільний «симпозіум» НКВД—гестапо. Серед багатьох проблем, які потребували координації, обговорювалося і питання про подальшу долю польських військовополонених. Сторони обмінялися списками осіб, котрі підлягали ліквідації[30]. Навесні і влітку на території генерал-губернаторства була проведена «Акція АБ», в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури та мистецтва[31].

Треба відзначити, що під час цих спільних «акцій» радянські карателі діяли набагато масш­таб­ніше, ніж німці. З нещодавно розсекречених матеріалів «ОСОБОЙ ПАПКИ» дізнаємося, що «в Комитете госу­дар­ственной безопасности при Совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетные дела и другие материалы на расстрелянных в том же году пленных и интер­нированных офицеров, жандармов, полицейских, осад­ников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21.857 человек, из них: в Ка-ты­н­ском лесу (Смоленская область) 4.421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3.820 человек, в Осташковском лагере (Калининская область) 6.311 чело­век и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Западной Белоруссии. Вся операция по ликвидации указанных лиц прово­дилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года».

Масові репресії були застосовані також до населення Західної України та Західної Білорусі. Навесні 1940 року звідти до Казахстану були депортовані близько 25 тисяч сімейств, а також тисячі біженців. Про масштаби репресій можна судити з того, що для перевезення депортованих виділили 81 ешелон по 55 вагонів у кожному[32].

Співробітництво між НКВС та гестапо продовжувалося і розширюва­лося. До літа 1941 року радянські органи передали в Німеччину близько 4 тисяч осіб, і серед них — членів сі­мей заарештованих в СРСР та розстріляних німецьких комуністів[33], а також німецьких робіт­ни­ків, які в роки економічної кризи на Заході перебралися до «країни рад». Більшість з них гестапо від­правило до концтаборів. У свою чергу, нацисти депортували в СРСР осіб, яких розшукував НКВС[34]. Це співробітництво відбувалося під гаслом, як казали тоді в СРСР, «дружбы народов, сцементированной кровью». Кривава «дружба» закінчилася на світанку 22 червня 1941 року, коли вчорашні спільники і союзники зійшлися у смертельному двобої... :

,,интеллеат"падает похоже,что в СБУ начали брать уже с трёхклассым образованием второгодников

Хоруживский эсесовец забыл, что он не в Штатах, а пока еще в Украине. Пока

Ты чмошник каЦАПский - не оскорбляй называя руськими. Это позор. Быть руським - это типа быть прокаженным! СМЕРТЬ МОСКаоям!

Ну что, суки бандеровские, не ваш праздник?

От границы мы Землю вертели назад,
Было дело, сначала,
Но обратно ее закрутил наш комбат,
Оттолкнувшись ногой от урала.

Наконец-то нам дали приказ наступать,
Отбирать наши пяди и клоки,
Но мы помним как солнце отправилось вспять
И едва не зашло на востоке.

Мы не меряем землю шагами,
Понапрасну цветы теребя,
Мы толкаем ее сапогами
От себя, от себя.

И от ветра с востока пригнулись стога,
Жмется к скалам отара.
Ось земную мы сдвинули без рычага,
Изменив направление удара.

Не пугайтесь, когда не на месте закат,
Судный день - это сказки для старших,
Просто землю вращают, куда захотят,
Наши сменные роты на марше.

Мы ползем, бугорки обнимаем,
Кочки тискаем зло, нелюбя,
И коленями землю толкаем
От себя, от себя.

Здесь никто не нашел, даже если б хотел,
Руки кверху поднявших.
Всем живым ощутимая польза от тел,
Как прикрытье используем павших.

Этот глупый свинец всех ли сразу найдет,
Где настигнет - в упор или с тыла?
Кто-то там, впереди, навалился на дот,
И земля на мгновенье застыла.

Я ступни свои сзади оставил,
Мимоходом по мертвым скорбя,
Шар земной я вращаю локтями
От себя, от себя.

Кто-то встал в полный рост
И, отвесив поклон,
Принял пулю на вздохе.
Но на запад, на запад ползет батальон,
Чтобы солнце взошло на востоке.

Животом по грязи, дышим смрадом болот,
Но глаза закрываем на запах.
Нынче по небу солнце нормально идет,
Потому что мы рвемся на запад!

Руки, ноги на месте ли, нет ли?
Как на свадьбе, росу пригубя,
Землю тянем зубами за стебли
На себя, под себя, от себя!

А что,на форуме есть кто-то, не знаюший эти стихи?

Конечно, это не Тычина, но такие пробелы непростительны

Принято...

Действительно, вопрос к ветеранам. Неужели с таким человеком не стыдно и не противно стоять рядом? А может это ветераны тыла? Или не те ветераны, которые на передовой фашистские пули ловили?

Точно, ублюдок! У цих НКВДшних посіпак руки в крові , алн не німецькій, а українській! Добре жирували катюги під час війни, а тепер вдають із себе героїв!!
Мій дід дійсно дійшов до Берліна мав орден "красного знамєні" і дві "красні звєзди", але ними ніколи не хвастався! Розказував, як голодували взимку 45-го поки Жюков блядував з коханкою і жрав відрами ікру, запиваючи "кониною", а солдати в цей час жрали з голодухи конячі трупи-бач нелюдам треба було"срочно взять Бєрлін к майськім празнікам" , а продукти солдатам не підвезли! А "зачєм"-нехай здихають "хахли"?
Так от мій дід , як і мільйони справжніх солдат війни давно помер, бо хто пережив фронт більше 80 років не протягне, а от тружєнікі тюрєм і лагєрєй, вєртухаї, снабжєнци тіпа Юзіків так ті сьогодні на висоті-аякже "ані зіщітілі савєцкій народ"!!! Потвори! Коли ви вже вгамуєтесь ублюдки? Допоки ви будете мучить нас своєю присутністю? Мало того , що все життя вбивали і різали українців, неавиділи мову, культуру, людей тк ще хочете падлюки щоб вас катюги називали героями?

На тім світі побачите чого варті ваші хєройства! Бог не сліпий і не глухий!

,обысравшись з переляку перед героъчною УПА

Качки Блатана-Бандюги!
Клюєви с Хазарами-Злодюги!
Всі Дауни-Голубі!
Підставляють зади-самі собі!

Бандерівців не бачили ніколи-але ненавидять ледь вилізши з під столу!

ГОЛУБІ ДАУНИ "ВЛЮБЛЬОНИ" В:

Донецьке Управління НКВД від рук якого в 30-ті роки загинуло біля 400 тісяч жителів тодішньої Сталінської області і вдвічі більше загинуло під час Голодомору

Свого Пахана Хама Хербатиря, Тарисика Пиз...бола, БабРаюху Фантомасовну(вона ж БабЯга Морда-Маска з рога), Анку Херманшу і всх своїх братанів голубої орієнтації типа Сєрожки Головатого і влюбльоного в нього зам. міністра по охороні здоров"я

Свій сєрікон( ну це святе-поригать, посрать свободні. обісцять угли

Національний напій-"ОбригіАналовку, нажравшись якої Дауни безперестанку строчать пасквілі на тему ОУН і Бандери, яких і знать не знють і нічго про них не читали( Дауни нічого не читають крім написів на баксах і гривнях, а також партєйних лозунгів тіпа "Покращення життя вже сьогодні(Хаму і прібліжоним його)

Вітренку з таваріщєм Сімановічєм і їх коханцем висловусим і вислозадим мерином Марчиком-"колись жеребцем", за їх звірину ненависть до Незалежної України

Найбільше Дауни не люблять( по ступеню ненависті перераховується)

Людей з традиційною орієнтацією
Степана Бендеру( мабуть йде мова про Степана Бандеру, а не про Остапа Бендера)

Українську мову

Українську Державу

Юлю Тимошенко
В. Ющенка

Українське сало( вони жруть тіки голубе беручи приклад з свого улюбленого кацапського письменника теж нетрадиційної орієнтації Сорокіна, що написав роман "Голубе сало" де якраз описує сексуальне життя даунів)(

м.Львів

і так дальше....

Согласен 3,14дорасы и жидохряки живут в РФ, а их хаза - кремль

Я не буду никого хулить или оправдывать, я к WW2 отношусь как к безумной резне с обоих сторон, без всяких скидок.
Просто Гитлер проиграл, поэтому и виноват, выиграл бы, был бы герой, ну короче все как всегда

Но если уж охота СРАВНИТЬ, ты умный мальчик - посчитай сколько народа уничожили комуняки и сколько народа уничтожил Гитлер, без всяких эмоций - просто посчитай.
Только после того как посчитаешь - не забудь что комуняки уничтожали свих, а Гитлер чужих.

А виноваты все, как Сталин, так и Гитлер, и в равной степени те кто Гитлера спонсировал, т.е. американские промышленники.

Все проиграли, Германия(тут понятно, до сих пор платят репарации), СССР(подорван геннофонд, который не успел восстановится от войн 14-23гг), Великобритания(потеряли колонии) и Франция(потеряли колонии), Япония(потеряли колонии).

Единственно кто ВЫИГРАЛ - США, именно после WW2 они стали супер-державой.

Чето интеллеат у Фсбэшников падает. Слабеете уроды.

Украинцы в Красной Армии сражадись за чуждые им интересы, а
сама Украина и наш народ имели в чужом пиру похмелье, еще раз заплатив миллионами жизней своих сограждан и разбитыми судьбами остальных украинцев за имперские устремления московской мафии, мечтавшей о мировом господстве, осуществлявшей заложенный в генах москалей призыв Чингиз-хана К ПОСЛЕДНЕМУ МОРЮ!
Зомбированные москали и сегодня об этом не забыли - достаточно было посмотреть вчерашний вокнный парад в Москве, оценить преступную пропаганду и психотронные технологии идущую от москальских ТВ каналов в Украине, продолжающие травмировать психику нашего народа.
Украинцы в Красной армии героически сражались за чужие интересы. Мы должны это понять наконец и назвать вещи своими именами.
Только УПА сражалась за истинно национальные интересы, отстаивая права украинского народа на существование
СЛАВА ГЕРОЯМ

На слова Президента об Украинской повстанческой армии ветераны кричали Ющенко "Ганьба!"

Брехня!
Ветераны-фронтовики давно перемерли от ран, контузий, болезней. Те что кричали НКВДисты, скрывавшиеся от фронта по тылам, где писали доносы на тех же фронтовиков.
А сейчас эта сволочь, сохранившая здоровье, повыползала отрабативать прибавку к пенсии от Рашки-ФСБ.

А я то думал, что во 2 мировой войне воевали русские, украинцы, белорусы, казахи, таджики, поляки, чехи, французы, англичане, шотландцы, ирландцы, янки и многие другие. А оказывается только украинцы. второе. Самые большие потери населения понесли белорусы - был уничтожен каждый четвертый белорус. А насчет УПА, да были среди них борцы против фашистов, но они составляли меньшинство, и были это "Мельниковцы", а "Бандеровцы" служили фашистам.

Хорошая акция ! Крым - непобедим и останется Крымом!!!

Гад он ! Яйцеглот. Надо вычислить тварь !

А президент еще Алибабу ихнего, Шухевича, Героем Украины наградил маразматик диоксиновый.

Укрианский презик - редкая скотина. Что делать: гены папы-надзирателя...

Жоржик-мудило, в спину нашим солдатам стреляли комунофашисты из СМЕРША и ублюдки из НКВД по прказу бывшего воришки по кличке Сталин.
Дебилино ты Жлржино

Думаю, что Бог глух к нашим молитвам, иначе бы он давно прибрал бы с этого света такую жiдовскую мразь, как ты.

"Правда, угощения, как и поздравление от президента, желало лучшего – ветеранов в День Победы потчивали бутербродами с дешевой колбасой." - ПОЗОР.
Видать для ветеранов ВОВ в столице Украины лучшего угощения, чем дешёвая колбаса и водка не нашлось.

Заслуга в том, что в Украине такой президент не только Западной части её части, но в откровенном наплевательстве на выборы восточной части Украины. Плюнули на выборы и не пошли, а западники бегом побежали, да и без подтасовки не обошлось ясен пень. Теперь, как говорится, имеем что имеем.

Грязновато на ветке...
Проклинаем друг-друга не понимая что любое проклятие возвращается бумерангом.
С течением времени вражда должна уходить-должна оставаться благодарность за теперешний мир-говорим-же не об упырях-генералах,бросавших в кровавую мясорубку тысячи солдат,а о простых солдатах прползших пол-мира,поднимающихся под свист пуль в атаку,понимающих что кроме них этого не сделает никто.
Может за это их стоит уважать? Кто нибудь из вас знает что это такое-завставить себя подняться?

дык че так скромно - в маскве бомж - 80 баксов. Нще скажи бомжи в кремле живуь