Луценко ведет слежку и за Черновецким, и за Добкиным, и еще за тремя мэрами...

Луценко визнав, що покривав злочинців

29.04.2008 11:02
INTV: Луценко визнав, що покривав злочинців Юрій Віталійович маневрує. Дуже небезпечно маневрує. Зрозуміло, що його вутлий човник не може прибитися ні до одного з берегів, а поряд з могутніми лайнерами він виглядає досить чахло. А "наїзд" на будь-яку зі сторін загрожує власною смертю. Політичною, зрозуміло.

Тому пан Луценко дуже акуратно намагається знайти свою нішу, яку він втратив після повернення у владу. "Народна Самооборона" втратила довіру, продемонструвавши, що і "польові командири" чудово лягають штабелями під "закарпатську мафію" (це визначення самого пана Луценка).

Зараз же, напередодні київських виборів, у яких бере участь і луценківська НаСа, Юрій Віталіойвич вимушений остаточно визначитися і стати на сторону "сильного". Або, принаймні, того, хто не відштовхне. Тому він і дав президентові і прем"єрові тижневий термін - подумати. А поки попередив, що, пішовши у відпустку, дасть прес-конференцію, на якій прокоментує протистояння лідерів держави. І від того, хто візьме Луценка в команду, залежатиме тон і напрям його "викриттів".

Поки ж міністр внутрішніх справ обирає "господаря". Наприклад, він гордо розповідає, як відмовився підкорятися дзвінку президента щодо наведення ладу у Фонді держмайна, проте так само проігнорував доручення прем"єр-міністра. Мовляв, другим Цушком не буду, самі розбирайтеся. Навіщо, правда, на посаді такий керівник силового відомства - абсолютно незрозуміло. Ні, коли Юрій Вітальевіч визначиться з "дахом" - вороги здригнуться. Але поки - ні риба, ні м"ясо.

Але один ворог пана Луценко - позначений достатньо чітко. Це - нинішній київський міський голова Леонід Черновецький.

У своїй ненависті до Леоніда Михайловича міністр внутрішніх справ вимушений був визнати, що порушив закон і перед виборами 2006-го року, не допустивши арешту Степана Черновецького, хоча матеріалів було зібрано більш ніж достатньо. Нагадаємо, МВС звинувачувало сина київського мера в причетності до афери "Еліта-Центру".

Виявилось, що міністр внутрішніх справ домовився (!) з Леонідом Черновецьким, що той дасть свідчення наступного дня після виборів, проте новообраний мер обіцянку свою порушив. Але як не крути - наявна змова двох посадових осіб і покриття злочину.
Що ж до Степана, то "я з дітьми не воюю" - заявив Луценко.

Цікаво, а де міністр дитину побачив? Кримінальна відповідальність настає з якого віку? А Степану скільки? Винен - хай сидить. Не винен - хай міністр вибачиться. А то як банком керувати і бешкети влаштовувати - так дорослий, а як перед законом відповідати, так "дитина".

Не хоче Луценко воювати і з іншими "дорослими дітками", наприклад, Калиновським і Петросяном. Тому що - собі дорожче. Та і Петросян-старший, який стверджує, що в кривавому ДТП його син абсолютно не винен і навіть постраждав сам, - велика людина в Одесі, в якій Юрій Віталійович має свій "інтерес". Тому і перекваліфіковували підлеглі Луценка кримінальну справу, і тепер вбивця проходить всього лише як свідок. А Петросян-старший обіцяє засудити ті ЗМІ, які дозволять собі ще хоч раз нагадати про трагедію.

Ось із такими "дітьми" Луценко справді не воює. Але при цьому просить розрізняти його вчинки як приватної особи і його посадову діяльність. Але як приватна особа в даному разі пан Луценко чинить аморально, не караючи злочинців (або - не вибачаючись за свої минулі заяви). А як посадовець - злочинно, покриваючи їх же.

А ось із "дорослими дядьками" Юрій Віталійович не церемониться. Він навіть визнав, що МВС встановив стеження за мерами п"яти міст! В рамках яких кримінальних справ і чи є на "розробку" санкція прокуратури, міністр відповідати не став, проте повідомив, що спостереження ведеться за мерами Києва, Харкова, Тернополя, Львова і Кіровограда.

До речі, Юрій Віталійович напередодні київських виборів нагадав виборцям, що він - не єврей. І паспорта ізраїльського у нього немає. Луценко заявив, що виграв усі суди, що стосувалися пред"явлених йому звинувачень щодо незаконної роздачі зброї і наявності ізраїльських паспортів.

Чи допоможе це політику в передвиборній боротьбі? Навряд. Тобто в масштабах України і в східних регіонах - цілком можливо. Але в Києві поцілунки "в ясна" з Ахметовим-Колесниковим перекреслюють весь позитив міністра. Саме у Києві, де підтримка Луценка впала до рівня статистичної погрішності.

Та і вірити Юрієві Віталійовичу, виражаючись сучасним молодіжним сленгом, "стрьомно". Обдурить.

Пам"ятаєте, як пан Луценко присягався і божився, що не стане міністром внутрішніх справ, якщо в кріслі Генпрокурора залишиться Медведько? І так пристрасно доводив, що багато хто повірив. А дарма - вже півроку працює, і навіть стверджує, що прогрес є у відносинах між МВС і ГПУ. Щоправда, іноді згадує про свої обіцянки і гнівно клеймить прокуратуру і політиків, що відмовляються міняти керівництво Різницької.

А хто відмовляється? Ні, не "регіонали", а своя ж рідна коаліція, яку Юрій Віталійович представляє в парламенті. І не балогинсько-ющенківська "Наша Україна", а "Народна Самооборона".

Нагадаємо, коаліція відкликала зареєстровану ухвалу про відставку Генерального прокурора - проти звільнення Медведька висловився у тому числі і найближчий соратник Луценка по НаСа Віктор Шемчук, якого сам Юрій Віталійович наполегливо просував на посаду Генпрокурора. До речі, це той самий Шемчук, який керував Генпрокуратурою у момент її захоплення Василем Цушком, і який порушив кримінальну справу проти екс-міністра.

Отже справи Юрія Віталійовича Луценка конкретно розходяться зі словами. І це - сумно. Сумно втрачати віру в людину, яка подавала великі надії, яка могла би за бажання змінити обличчя влади. Але сама ставши цією владою, перейняла всі її звички.

А щоб не було настільки сумно, процитуємо анекдот від Луценка. Нагадаємо, президентський секретар Віктор Балога заявив, що від уряду Тимошенко дуже недобре пахне - начебто навіть Медведчуком. Мовляв, щось дуже знайоме.

Тоді ми нагадали, що Віктор Іванович - вихідець з команди пана Медведчука (чого не можна сказати про Тимошенко), а тому "нічого на чужі запахи нарікати. Від самого, мабуть, не французьким одеколоном пахне". Ось і анекдот в тему:

Заходить Балога до Тимошенко:
- Юлія Володимирівна, щось у вас Медведчуком пахне.
- А помитися, Віктор Іванович, не пробували?..

Усміхнулися?..

Катерина Нікуліна. INTV