Це дещо різні речі - розмовна мова та ділова (офіційна) мова. В мові документів кожне слово має віповідати своєму змісту і не мати двоякого трактування. І не треба двомовних словників а всього лише мати тлумачний словник.
Тлумачний словник української мови:
http://www.slovnyk.net/

ЯК СМАЧНО ПАХНЕ КОВБАСА
І ПОМІДОРИ ГУСТО ЗАШАРІЛИСЬ,
А В ПЛЯШЦІ, ЧИСТА, МОВ СЛЬОЗА,
ГОРІЛОЧКА ДОМАШНЯ ЗАЧАЇЛАСЬ.
І НІЖНО ЗВАБЛЮЄ САЛЬЦЕ,
І ХЛІБ ПІДСТАВИВ ЗАГОРІЛУ СПИНУ.
ЯКЩО ТИ МЛІЄШ, КОЛИ БАЧИШ ЦЕ:
ЧОМУ Ж ТИ, ..., НЕ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

А щоб не звертатись до словників встанови собі RUTA 5.0. Він вставляється, як оболонка в Word. Можеш найти і новіші версії.
Ось лінк:

http://www.google.ru/search?hl=ru&q=RUTA+5.0+%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%8C&btnG=%D0%9F%D0%BE%D0%B8%D1%81%D0%BA+%D0%B2+Google&lr=

[url]http://www.google.ru/search?hl=ru&q=RUTA+5.0+%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%8C&btnG=%D0%9F%D0%BE%D0%B8%D1%81%D0%BA+%D0%B2+Google&lr=[/url]

речь не про это.

когда человек пишет тексты на неродном языке, ему нужен словарь - с родного на неродной.

Вот поэтому статистика продаж русско-украинских и украинско-русских словарей многое бы сказала нам об этом.

Я теж часто звертаюсь до російсько-українських словників - але ж це ніяким чином не означає, що для мене російська мова рідна.

русско-украинский словарь нужен и МОЖЕТ БЫТЬ ИСПОЛЬЗОВАН ТОЛЬКО(!!!!!) обрати внимание -- ТОЛЬКО!!!, по определдению - человеком, который слово по русски уже знает, а по украински желает узнать.

Ты хочешь сказать, что ты зная иностранное слово хочешь узнать его на родном языке?

У тебя с головой все в порядке?

Саме так. Щоб не засмічувати рідну мову запозиченнями. Це стосується як української так і російської мов, а то такими темпами, як зараз, скоро наші мови стануть українськими та російськими далектами англійської мови (американський варіант).

то есть, если тебе нужен русско-украинский словарь - твой родной язык русский, верно?

Ні!

Звідки взялася російська мова?


Якби не християнство, то російська мова була б невпізнанно іншою... Кирило й Мефодій не зрозуміли б богослужіння в сучасній православній церкві, яке ведеться нібито їхньою мовою... Чи слов’янською є російська мова?..

Від нефахівців сьогодні можна почути різні “гіпотези” з мовної проблематики. Одні вважають, що російська мова в Україні “поселилася” ледве не раніше від української. Інші взагалі стверджують, що російська – це не слов’янська, а угро-фінська мова...

Мови-близнюки

Мова, як відомо, чи не найнадійніший хранитель історичної пам`яті. Зіставляючи, здавалося б, далекі одна від одної мови – скажімо, хінді та литовську або таджицьку та грецьку, – учені дійшли до висновку про існування в далекому минулому індоєвропейської спільноти людей. Інших доказів цього, на жаль, не збереглося. А вивчення назв річок, гір, міст і сіл дає уявлення про процеси переселення народів в доісторичні часи.

Мова зберігає в собі також сліди порівняно недавніх подій – варто лише уважно придивитися...

Поширення православ`я серед східних слов`ян залишило на російській такий відбиток, що можна впевнено констатувати: якби не християнство, то російська мова була б невпізнанно іншою. Більш того, відмінності між східнослов`янськими мовами (російською, українською та білоруською), судячи з усього, були б такі неістотні, що, можливо, тут би досі розмовляли однією мовою. А це означає, що на цій землі склалася б абсолютно відмінна від нинішньої етнічна картина. Адже саме мова є головною ознакою етнічної спільноти.

Про спорідненість російської та української мов сказано й написано багато. Справді, ці мови вельми близькі одна до одної – лексично, фонетично, граматично. Проте мало хто звертає увагу (хіба що фахівці-мовознавці) саме на те, що їх роз`єднує, тобто на принципові відмінності, які дають можливість стверджувати, що російська та українська – таки різні мови, а не говірки однієї мови.

Щоб зрозуміти ці відмінності, достатньо проаналізувати будь-який російський текст (бажано з газети, журналу чи художньої книжки), виділивши в ньому слова, що не є характерні для української. Для цього, звичайно ж, бажано володіти обома мовами.

Наведемо дещо тенденційно підібраний (для наочності) уривок з російської газети:

«Во время работы общего собрания председательствующий дважды просил слова, но представители оппозиции прерывали его возгласами с мест. Охладить разбушевавшиеся страсти удалось лишь руководителю оргкомитета, который занимался согласованием позиций еще на стадии подготовки форума».

Виділені слова або відсутні в українській мові (общий – загальний, председатель – голова, возглас – викрик), або фонетично відрізняються від українських аналогів (работа – робота, прерывать – переривати, охлаждать – охолоджувати). Що ж це за слова? Як вони з`явилися в російській мові або зникли в українській (якщо серйозно сприймати гіпотезу східнослов`янської єдності)?

Справді, усі виділені в тексті слова мають щось загальне – вважаються запозиченими з так званої старослов`янської мови, якою розмовляли й писали слов`янські просвітителі Кирило та Мефодій.

Творіння Кирила та Мефодія

Чимало навіть достатньо грамотних людей вважають, що старослов`янська – це мова наших пращурів, якою вони розмовляли за часів Русі. Мабуть, плутанину вносить сама назва – старослов`янська. Насправді ж, ця мова належить до південнослов`янської підгрупи слов`янських мов, точніше є солунським діалектом давньомакедонскої мови, на яку в IX столітті Кирило та Мефодій переклали грецький текст Біблії. Окрім живих слів їхнього рідного наріччя, вони ввели в перекладний текст безліч нових, грецьких слів або кальок з грецької, оскільки своїх явно бракувало.

Найближчими родичами старослов`янської мови є македонська, болгарська, сербська, хорватська, словенська мови. Ставши мовою слов`янського православ`я, старослов`янська отримала також назву – церковнослов’янська. Хоча між «щирою» старослов`янською та церковнослов`янською є істотні фонетичні відмінності: одні й ті самі слова читаються по-різному. Принаймні, Кирило й Мефодій навряд би чи зрозуміли богослужіння в сучасній православній церкві, яке ведеться нібито їхньою мовою.

Загалом старослов`янська мова, тобто мова, на яку в IX столітті було перекладено Біблію, як відомо, ніколи не була рідною для східних слов`ян, що населяли Русь, ні до ухвалення ними християнства, ні після. Вони розмовляли (і розмовляють донині) на східнослов`янських говорах, невдало названих у науковій літературі «давньоруською мовою».

Прийшовши в Русь разом із православ`ям, старослов`янська мова дістала статус книжної, чи писемної мови. Окрім церкви, її використовували як «єдино правильну» для складання документів, ведення літописів, написання листів, художніх творів тощо. Проте більшість людей її не розуміли; південнослов`янські граматичні конструкції сприймалися погано, тому для світських потреб користувачі писемної мови (писарі, переписувачі, літописці, письменники) поступово українізували її, тобто робили зрозумілішою, більш прийнятною.

Уже «Слово о полку Ігоревім» (ХII століття) написане, як кажуть в Україні (щодо українсько-російського просторіччя) «суржиком» – сумішшю старослов`янської з давньоукраїнською. Більш того, автор, мабуть, не особливо розуміючись на правилах граматики мови Кирила й Мефодія, придумав такі конструкції, що деякі учені, спираючись на них, цілком серйозно намагаються «реконструювати» міфічну живу давньоруську мову. Наприклад, не сприймаючи старослов`янських форм минулого часу (бяше, сидяху), автор слова приклеїв до них українські закінчення -ть, і вийшло: бяшеть, сидяхуть, граяхуть, на кшталт – сидить, летить, ідуть. Або такий приклад з «Слова»: «Чи ли въспъти было…» Мабуть, авторові було не зовсім зрозуміле значення старослов`янської частки ли, тому він «посилив» її українським аналогом – чи.

Таким чином, з приходом християнства в Русі–Україні в Х – ХVIII століттях і навіть пізніше одночасно співіснували як би три мови: власне східнослов`янська, якою розмовляли східнослов`янські племена та їхні нащадки, котрі утворили, зокрема, український етнос; старослов`янська (церковнослов`янська), що обслуговувала потреби православної церкви; і книжна українсько-слов`янська, тобто українізована церковнослов`янська, яка вважалася «правильною», грамотною мовою, на якій вели діловодство, писали художні твори, листи й навіть викладали в навчальних закладах. З розвитком живої східнослов`янської видозмінювалася й книжна мова, тоді як старослов`янська, піддавшись істотним фонетичним змінам у східнослов`янському середовищі ще в Х – ХI століттях, далі змінювалася несуттєво.

Усі відомі тексти ХI – XVIII століть, що дійшли до нас, написані або власне церковнослов`янською мовою (наприклад, «Ізборники Святослава»), або українізованою старослов`янською («Слово о полку Ігоревім», «Повість врем’яних літ», твори Григорія Сковороди тощо).

Цей короткий екскурс в історію дає змогу побачити, як щільно стикалися українська і церковнослов`янська мови, проте, в живу українську слов`янська лексика проникла дуже незначно – порівняно з російською, у якій вона займає не менш як третину словника, а якщо враховувати словотворчі морфеми, – більш як половину!

Слов’янізми в українській мові мають здебільшого чітке стилістичне забарвлення: вони сприймаються як архаїзми (часто з «церковним» ухилом), тобто як слова часів українсько-слов`янської двомовності, або навіть як русизми (врата, всюдисущий, благолєпіє і т.д.). Жива українська мова практично не прийняла слов’янізмів у свій словник. Слів і словотворчих морфем з явно вираженими південнослов`янськими ознаками в українській небагато: область, учитель, нужденний.

Пригоди слов’янізмів у російській мові

Чим же пояснюється таке глибоке проникнення старослов`янської лексики (і частково граматики й фонетики) у російську мову та неприйняття її українською?

Радянські мовознавці якось обходили цю проблему боком, обмежуючись констатацією: слов’янізми проникли в діалекти східних слов`ян у X – XIII століттях, потім, після падіння Візантії та утворення могутнього центру православ`я в Москві в XIV – XV століттях, прийшла їхня друга хвиля. Причому нав`язували церковнослов’янську мову в столиці Московської держави, як стверджують учені, саме українські викладачі. Заслуга в закріпленні церковнослов’янської лексики в словнику російської мови приписується Михайлові Ломоносову, який розробив учення про три "штилі". Відзначимо попутно, що Ломоносов не ввів слов’янізми в ужиток, як іноді намагаються піднести радянські філологи, а констатував стан сучасної йому мови.

Слов’янізми і за часів Ломоносова, і декількома століттями раніше, і нині були і є складником російської лексики. У російській, на відміну від української, вони сприймаються як цілком «свої», за винятком рідковживаних або нарочито «церковних» (брег, глас вопиющего, дщерь).

Мабуть, некоректно взагалі говорити про запозичення чи асиміляцію слов’янізмів у російській мові, оскільки процес проникнення їх у мову тотожний її еволюції. Інакше кажучи, якби не було старослов`янської – не було б і російської.

Радянські науковці чомусь «соромилися» визнати той факт, що православ`я зіграло вирішальну роль у формуванні російського етносу. Вивчення генезису мови як віддзеркалення розвитку культури й становлення етносу допомагає відновити не зовсім ясну картину консолідації різноетнічних елементів у російський етнос.

Ще академік Олександр Шахматов на початку минулого століття підкреслював, що російська мова з`явилася внаслідок взаємодії церковнослов`янської мови зі східнослов`янською в Києві. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.

Зі всім вищесказаним навряд чи хтось із учених стане сперечатися. Існує, щоправда, гіпотеза, відповідно до якої частина слов`янських племен, котрі населяли землі на північ від Русі, пришли туди зі слов`янського півдня, тобто були південними слов`янами. Звідси та легкість, з якою російська мова «ввібрала в себе» південнослов`янські ознаки. Проте навіть ця гіпотеза не суперечить вищесказаному. Адже якби не мова Кирила й Мефодія, що просувалася на північ з боку Києва, ці південнослов`янські острівці розчинилися б у східнослов`янській масі.

Місіонерська роль слова

Проте все-таки не зовсім ясним залишається питання: яким чином відбувалося масове проникнення іншомовної, південнослов`янської, лексики в мову різних племен (до речі, часто навіть не слов`янських). Адже в живій російській мові з часів початку її формування фігурують чужі східнослов`янським діалектам слова й форми: время, сладкий, облако, средний, вредный, любимый, избивать, восход, враг, единственный, дважды, охранять, храбрый, Владимир, странный, плен, каждый, между, возможно, прохладный тощо.

Така мовна експансія можлива в разі завоювання одних народів іншими, внаслідок чого одна мова поглинає іншу, результатом чого стає щось третє (мова-“переможниця” отримує фонетичні та інші ознаки “переможеної” мови). Так, унаслідок завоювання Британських островів норманами в ХI столітті в англійському словнику – германському за походженням – з’явилося близько 70 відсотків слів французького (латинського) походження. У німецькому оточенні припинила своє існування прусська мова, в англійській – розчинилася валійска. Історія знає безліч таких прикладів, коли носії однієї мови витісняли носіїв іншої мови. Проте у випадку з російською спостерігається щось унікальне: адже східнослов`янські племена, котрі поширили свій вплив на територію нинішньої Росії, не були носіями церковнослов`янської мови.

«Тріумфальна хода» церковнослов`янської мови, мабуть, пояснюється тим, що експансія на північ супроводжувалася посиленою місіонерською діяльністю священнослужителів і знаті. Завойовники не просто йшли знімати дань із нових підданих, а несли також віру, нерозривно пов`язану з її мовою.

Як свідчать історичні джерела, завойовники-місіонери часто стикалися з опором завойованих народів, серед яких, окрім слов`янських, було чимало угро-фінських племен. Проте з часом нова віра справила на тих, хто її прийняв, такий вплив, що разом з нею вони прийняли і її мову. Початок формування російського етносу й мови припадає на ХII – XV століття, коли на основі східнослов`янських говірок та церковнослов’янської лексики починає формуватися російська мова. На перших порах запровадження християнства й, відповідно, мови (як бачимо, ці процеси нероздільні) проходило не завжди гладко: насильно викорінювалися старі обряди, предмети культу, можливо, письмена, пов`язані з поклонінням язичницьким богам. Сучасна російська зберегла сліди живої двомовності, коли на завойованих територіях співіснували одночасно східнослов`янська мова дохристиянського періоду і нова, масово нав`язувана священнослужителями та освіченою знаттю. Збереглося безліч паралельних форм: холод – прохлада, сторона – страна, сидячий – сидящий, волость – власть, ровный – равный, перегородить – преграждать, один – единый, выпытать – испытать тощо.

Змінилося декілька поколінь, поки християнська віра, як і церковнослов`янська лексика, міцно увійшли в життя народу, що формувався.

Таким чином, стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.

Сьогодні непросто намалювати реальну картину тієї, за історичними мірками, зовсім недавньої епохи, але очевидним є одне: християнство кардинально змінило етнічну картину в східнослов`янському світі.

Володимир Ільченко, к.ф.н.



постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-238061.html

Вы все навернае забыли тему форума:

Язык энд Мова - ху из ху. Переводим и перекладаем. И делаем выводы.
А вот переведите с украинскава на русский:
"На прутня до прутня напрутенив, випрутенюй на прутень до прутня. Повія!"
А шо слабо?

Красафчег. Твоя фраза, якщо її перекласти російською - буде суцільною нецензурною лайкою. ЇЇ жоден цензор не пропустить. Запропонуй це краще зробити на http://udaff.com/.

..покажи мне украинца, который поймёт, чего ты сказал!

Політичний прутенізм як прояв малоросійського комплексу меншевартости
(До дискусії про генезу національного мату)


Взятися за перо мене змусила щира тривога за майбутнє дійсно української лайки, яку всі ми би хотіли бачити, а вірніше чути національною по формі і патріотичною по змісту. Одначе, не зважаючи на великі зрушення і велику кількість уболівальників цієї безперечно всенародної справи, останніми роками почали вимальовуватися певні тривожні тенденції. Маються на увазі настирливі спроби деяких сил вкоренити у побут і трудові будні українського народу слово "прутень" у якості замінника відомого великодержавно-шовіністичного слова із трьох букв.
Змушений, із всім усвідомленням почуття громадянського обов`язку, звернути увагу всіх справжніх патріотів на підступні заміри натхненників цієї провокації, на котру на жаль вже попалося багато чесних і національно-свідомих громадян.
Адже річ іде про повторення вже відомої московської загарбницької акції, в результаті якої Москва у свій час присвоїла виключно для себе нашу предковічну назву - Русь, перекрутивши її згідно своєї варварської звички у чудернацьке слово "Россия". Те ж саме сталося із відомим словом із трьох букв, яким часто користується малосвідома частина українського населення, а більш свідома схильна вважати його корінно москальським або ж навіть монгольським.
Та чи ж є таке слово у нас, скаже наївний скептик, або несвідомий саботажник процесу відродження української лайки?
Так, є таке слово!
Це слово з великою історичною традицією державотворчості, символ вічного чоловічого начала нашого славного племені, слово врешті решт увічнене у назві нашого стольного города. Це слово "КИЙ".
Як же сталося, що ми втратили, цей величний і магічний водночас термін, та почали користуватися спотвореною жалюгідною копією, подарованою сусідами з півночі? Судячи із всього це сталося у трагічні часи татаро-монгольської навали на Київську Русь.
Як відомо всякий загарбник в першу чергу старається перебрати на себе від переможеної чоловічої частини саме ту функцію знаряддям якої є орган, назву котрого аналізується у даній статті. Історія вчить що всі переможці опісля захоплення чужого міста чи країни, спочатку займаються саме цим (у формі масового гвалту) а вже потім мародерством, грабунком, скиданням пам'ятників та перейменуванням вулиць. Власне несправжність і неповноцінність перемоги українських національних сил у теперішній ситуації демонструється тим що вони після перемоги (1 грудня 1991 року) повністю проігнорували цю фазу, мародерство та грабунок віддали колишнім комуністам, а самі зосередились на другорядній справі пам'ятників та перейменувань. Очевидно, що при татаро-монгольському завоюванні цивілізаційний рівень та високий ступень технічного виконання цієї справи жіночою частиною підкореної Русі-України справив настільки сильне враження на варварів, що зумовив певну українізацію їхнього словникового запасу щодо понять та термінів з цим пов`язаних. З другої сторони первинні слова були перекрученні як щодо звучання, так і щодо істинного високого поетично-еротичного значення.
З другого боку, як це встановлено останнім часом українською історичною наукою, саме ці монголо-татарські орди, ослов`янені нашим славним жіноцтвом, є прямими предками теперішніх москалів. Від них вони успадкували свою перекручену і звульгаризовану назву з трьох букв, настільки знеславлену, що вже навіть не можна її писати у друкованих виданнях.
Так що ж пропонують прихильники терміну "прутень", які стали вже настільки активні та зорганізовані, що можна говорити про появу нової політичної течії - "прутенізм" ? Ця течія, так само як прихильники політичного русинства або різномасті проповідники легалізації федерастії на сході, та введення неньки України у стан багатократного, багатоступеневого і повного федеразму, є нічим іншим як результатом провокаційних закуліс- них інтриг наших недругів, спецслужб тих іноземних держав, які зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. Себто ми маємо справу з продуманою, добре спланованою і підкріпленою неабиякими сумами компартійних рублів та американських доларів, ідейною диверсією супроти становлення української незалежної ментальності. Невипадково і те що поширення ідей прутенізму розпочалося в ідейно нестійкому та хисткому львівському міщансь- кому середовищі, органом якого (друкованим) довгий час служила газета "Пост-Поступ". Звичайно, на цю вудочку попалося дуже багато порядних людей, справжніх патріотів і кваліфікованих фахівців таких, наприклад, як редактор відділу "Пост-Поступу", пан Павлів. Я далекий від думки заперечувати величезний доробок цих людей у справі створення словникового запасу лайливих слів і граматичних правил їхнього вживання. Більше того, гадаю що ця, безумовно довершена і відшліфована лайкова система прутеноїдального типу прекрасно надається для початкової лайкової та сексуальної підготовки підростаючої української молоді, приготування її до впровадження у величний і могутній світ істинно українського лихослів`я. Всі ці терміни можна рекомендувати для вживання у молодіжних групах "Пласту" та "СУМу", в українсько- англійських ліцеях, де як відомо вже готується майбутня правляча верства.
Однак чи може тендітний "прутик" реально протистояти могутньому, істинно богатирському "києві"? Більше того, у випадку словесного зіткнення із великодержавним російським шовіністом, виключне використання лише "прутенізмів" прирікає українського патріота на неминучу поразку! Адже ці терміни, які поєднують в собі важковимовну громіздкість із емоційною невиразністю, абсолютно не надаються для ефективного словесного фехтування. Поки наш українець вимовить хоч одне із цих слів, його московський суперник вже вивершить кілька поверхів агресивної наступальної лайкової конструкції, користуючись замашністю відомого трьох - буквового слова.
Необхідність відродження бойової праукраїнської форми "кий" вимагається ще і реальними процесами державотворення. Адже таке слово є завжди надійним і ефективним інструментом для керування трудовими колективами, військовими з`єднаннями та координаційними радами політичних організацій. Особливо зростає роль цього воістину стратегічного управлінського і державотворчого інструменту в умовах відновлення державного управління в промисловості, торгівлі, та сільському господарстві. Хіба була б можлива така інфляція купона коли б український народ, уряд, президент та голова Національного Банку могли б у короткий та сконцентрованій формі виразити все що вони думають про моральні та фахові здібності один одного ?
В цих умовах відмова від терміну "кий", добровільне віддання його на відкуп москалям (у їхній вимові, звичайно ж) нагадує таке ж саме злочинне, провокаційне і нелегітимне передання Росії тактичної ядерної зброї.
Не можна не звернути увагу і на поважний геополітичний аспект цієї проблеми. Логічним наслідком прутенізації українського блудослів`я стане невмолима прутенізація назви нашої цілої країни - Русь - Рутенія - Прутенія! В самій цій аналогії нема нічого поганого, якби не певні, некорисні для нас, геополітичні висновки. Адже коли кий - Київ сприймається як символ певного направляючого, керуючого і життєдайного органу (уряду, столиці) в контексті оточуючої Київ країни, то ототожнення самої країни з таким органом, незважаючи на загалом позитивне звучання, зразу ж ставить питання про те, що Україна є частиною якогось більшого організму. Це вже готова ідеологія відродження СРСР і навіть Варшавського договору.
Окрім того можна прогнозувати різке загострення політичних пристрастей на Буковині, Молдавії і Румунії (вздовж ріки Прут). Адже населення цих районів звісно претендуватиме на монопольне використання назви "прутени" що неминуче приведе до розвитку подій в цьому і так неспокійному регіоні по Югославському сценарію. А чи потрібно це зараз оновленій Україні та об'єднаній Європі?
Не можу оминути і ті могутні, культурні історичні та філософські пласти, які в'яжуться із словом "кий". Адже зразу відпадають і стають безглуздими різні суперечки щодо князя Кия. Це підтверджує наше арійське походження, на відміну від інших звироднілих спотворень. Так наприклад назва київський князь - "каган" (насправді кий-хан) стає повністю зрозуміла і дає нове розуміння щодо суті його величезної могутності та авторитету. Зразу ж стає ясним справжнє значення слів "кохана" і "коханий". Нарешті відновлюється первинна єдність духовного і чуттево-тілесного начала у самому процесі "кохання". Адже століття чужоземного ярма привели до того що приємна складова (мається на увазі тілесна) стала привілеєм лише окупаційних військових та чужоземців, а нещасним українцям залишилися лише зітхання, страждання та писання слізливих віршів (дивіться поезію українських романтиків ХІХ-го століття).
Відкривається, наприклад, абсолютно новий погляд на етимологію слова "козак" (у тюрків "кий-сак"). Якщо з києм тут усе ясно, то "сак" у тюрків значить матню у штанах (шароварах). З вищенаведеного стає ясно що так може сприйматися лише могутній воїн переможець, який на відміну від своїх нікчемних нащадків не пропускав важливих стадій процесу закріплення своєї перемоги, задля ваління тюркських кам`яних баб на курганах та перейменування захоплених юрт і караван-сараїв.
Власне частка -кий і досі значить чоловіче начало у таких словах як, наприклад, та-кий, ся-кий, я-кий; відповідно жіноче начало - ка - та-ка, ся-ка, ка-ка. Стає ясним походження таких слів як "кайло", "кивати" і навіть "каятися". Вражає філософська глибина слів "спокій" та "покій". Безмежна і сувора правда життя проступає у слові "покійник". Чи можемо упустити історичний шанс відродити безпосередньо-божественне життєстверджуюче світосприйняття наших легендарних предків?
Адже це слово у нас можуть забрати не лише колишні старші брати. Наприклад у англо-американців є слово "кей" (ключ по нашому) яке означає фактично орган який доводить жіноче начало (двері) до оргастичного стану відкривання. Це ж походження має "кейс" який як відомо є важливою вторинною статевою ознакою сучасного мужчини. Наші інші сусіди та історичні суперники - поляки, також можуть у будь який момент приватизувати це слово. Адже польські комуністи завжди писали на лозунгах одне лише слово: "Покуй!", там де наші квацяли аж три - "Мир, щастя, дружба!". І не в браку фарби тут справа!
Тож кий з нами дорогі читачі і вболівальники етнічно чистого мату!
Володимир Мартинюк
Київ

"На кия до кия накиячив, викуячуй до куя на куй. Повія!" Так?

Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов:
http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm

Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm

слов’янська етнічна приналежність гунів

(1/1)

ПРОВІД:
Свідчення про слов’янську етнічну приналежність гунів можна відшукати у грека Прокопія Кесарійського. Прокопій з Кесарії, автор книги "Війна з готами", брав безпосередню участь у візантійських військових акціях, які проводилися в різних кінцях імперії. На той час у візантійську армію досить часто брали найманців з північних країв, серед яких було немало й антів. Стикаючись з вихідцями із слов’янського середовища, Прокопій дуже добре вивчив їх побут і звичаї, і ось, описуючи антів і склавінів, він зауважує, що і ті, і другі у всій чистоті зберігають гунські звичаї (!).

«Мартін і Валеріан привели з собою тисячу шістсот вершників, більшість із яких були гуни, склавіни і анти, які мають свої домівки з цієї сторони Дунаю», – пише він про слов’яно-сарматські племена Антського союзу.

У Прокопія є ще один твір – «Таємна історія». Ось дві цитати звідти, гл. 18: «...майже кожен рік, як Юстініан (527—565 рр.) став володіти Римською державою, робили набіги і творили жахливі справи супроти римського населення гуни, склавіни і анти». Глава 23: «... мідійці і сарацини розграбували більшу частину Азії, а гуни, склавени і анти — всю Європу, руйнуючи до основи одні міста, а інші прискіпливим чином обібрали грошовими контрибуціями».

Прокопій, характеризуючи антів і склавінів писав, що «... вони зберігають гунський норов, і ім’я в склавенів і антів було одне й теж». Якщо гуни належали до кочівників-тюрків, то яким чином анти мали триматися їхніх звичаїв? Але найголовніше, що за Прокопієм, анти зберігають гунські звичаї також у військових звитягах - під час кожного нападу антів на імперію (а ці напади здійснювались щороку) бувало перебито і забрано в полон до 200 тисяч ромеїв.

У своїй книзі Прокопій описує могутній похід антів і склавінів на Балкани в 551-552 рр., коли вони страшенно розорили Іллірію та Фракію і підійшли до Константинополя. В іншому місці знову повертаючись до описаних подій, він називає учасників походу ... гунами.

Цікавим видається те, що пише Йордан про похорон Аттіли, ватажка і правителя гунів: «Після того, як він був оплаканий такими стогнаннями, вони (гуни) справляють на його кургані «страву», так називають це вони самі, супроводжуючи її величезним бенкетом...» Як зазначає Г. Василенко у «Великій Скіфії», слово «страва» збереглося лише в українській та словацькій мовах. Чи міг народ, ховаючи свого видатного представника, називати частину похоронної процесії чужим словом?

Істориків також дивує, чому так по-дружньому гуни вирішили допомогти антам в боротьбі з готами. Деякі дослідники вважають, що анти — це осілі слов’яни, а гуни — кочові.

Чи могла б існувати більше 150 років спільнота гунів, склавінів, антів, якби у них не було спільних коренів?! Якби різниця в звичаях, побуті, мові цих народів була великою — вороги давно б це використали для розвалу цього союзу. Геродот, пишучи про скіфів, виділяв серед них скіфів-орачів, скіфів-землеробів, скіфів-кочівників. Може щось подібне було з антами і гунами?

Як пише в своєму дослідженні Олесь Бабій, гуни сприймалися як “уни”, тобто “союзники” (від “унія”, “уніон”, що означає “союз”), гуни – це “союзники”.

Отже виходить, що гуни і анти (представники Антського союзу) – слова-синоніми, різні назви того ж самого поняття. Так само, як руси і тавроскіфи – назви того ж самого народу, який атакував Візантійську імперію в 10 столітті і який візантійськими істориками називався по-різному: в одних джерелах – читаємо “тавроскіфи”, в інших – “руси”, хоча описується той самий історичний період.

Відомо, що до гунської армії, яка атакувала Римську імперію в середині V ст., входили сарматські і слов’янські племена - ті самі анти, які входили до Антського союзу. За повідомленнями істориків Прокопія та Йордана, основним населенням Дунайського регіону є слов’яни. Вони заселили цю територію як раз в кінці ІV і протягом всього V століть.

І ще такий цікавий факт. В історії традиційно вважається, що в Дунайському регіоні велика зміна і переміщення народів були пов’язані із завойовницькими походами гунів. Але коли у II-й половині V століття остроготи, які раніше були васалами гунів, покинули береги Дунаю і вирушили до Італії, то домінуючою силою тут залишилися ... анти та склавіни(!). Куди ж тоді поділися гуни?

У Олеся Бабія є ще друга версія походження слова “гуни”: гуни могли означати те ж саме, що й куни. “Куна” на древньоскандинавській мові означає “дружина”. Отже назва військової верстви та правлячої еліти слов’янських племен для північних германців поширювалось на весь народ. Тим більше, що у Середньовіччі скандинави вживали щодо України назву Кунагард.

Князівська дружина більшу частину свого життя проводила у походах, на конях. В суспільній ієрархії ж стародавньої України це була категорія "кінних людей". Тоді куни або гуни - це "кінні", тобто - соціальна верства, яка оточувала українського володаря.

Надзвичайно цінним матеріалом є записи візантійського посла Пріска Панійського, який у 448 році їздив до Аттіли і залишив після себе спогади. І хоча з цих записів до нашого часу дійшли тільки фрагменти, вони будуть дуже красномовними. До речі, його записами користувався також Йордан.

Пріск повідомляє, що гуни пригощали посольство медом і напоєм, виготовленим із ячменю, а народ Аттіли і його воїнів називає скіфами. Цікаво, що в усій його розповіді немає жодного слова «гун» або «гунський», а опис «гунського царя Аттіли» та його «бенкет» нагадують князівську Русь.

Ось як описує Пріск свій похід на зустрічі з Аттілою: «прибули два скіфи з наказом іти до Аттіли. Коли ми зупинились, де вказали скіфи, до нас прийшли Едекон, Орест, Скотта та інші знатні у них особи спитати, з якою метою з’явилось наше посольство». В селах їм давали харчі, Пріск зауважує, що замість пшениці давали просо, «а замість вина – так званий по-тубільному мед; слуги, що були з нами, теж одержували просо і напій, добуваний з ячменю; варвари звуть його «камос». Може це «квас»? Слово було неправильно записане римським мандрівником, як часто буває, коли іноземці вимовляють якесь слово по-своєму, а потім по-своєму це слово записують.

Під час грози і бурі, яка застала ромеїв в дорозі до Аттіли, вони загубилися і налякалися, почали кричати. «Скіфи, що вискочили на шум, запалили очерет, який вони вживають як горючий матеріал, освітили місцевість і питали, чого ми кричимо. Коли варвари, що були з нами, відповіли, що ми злякалися бурі, вони покликали нас до себе, виявили гостинність і обігріли, запалюючи багато очерету... Переправившись через якісь річки, ми приїхали у величезне селище, де, як казали, були хороми Аттіли, більш показні, ніж у всіх інших місцях, збудовані з колод і добре виструганих дощок і обнесені дерев’яною огорожею, що оточувала їх не для безпеки, а для краси».

А ось, що пише Пріск про Аттілу: «І у всьому іншому він виявляв помірність: так, наприклад, гостям подавали чаші золоті й срібні, а його кубок був дерев’яний. Одяг його теж був скромний і нічим не відрізнявся від інших, крім чистоти; ні меч, що висів у нього збоку, ні перев’язі варварського взуття, ні вуздечка його коня не були оздоблені, як у інших скіфів, золотом, каменями або чимось іншим коштовним. Кожний з присутніх з скіфською чемністю вставав і подавав нам повний кубок, потім, обійнявши і поцілувавши того, хто випив, приймав кубок назад».

За словами Пріска, у палаці досить часто відбувалися гучні банкети. А з оповіді зрозуміло, що народ Аттіли живе поселеннями і займається хліборобством, і це ще раз свідчить, що вони є осілим землеробським населенням, яке не могло мати нічого спільного із кочівниками тюркського походження, якими важають гунів. Про будинки Пріск говорить, що вони були мистецьки оздоблені дерев’яною різьбою – хіба це не вказує на давню українську культурну традицію? А традиції і культура – це той стрижень, завдяки якому народ залишається в історії.


http://www.aratta-ukraine.com/prn_sacred_ua.php?id=60

т2 Комментировать
речь не про это.

когда человек пишет тексты на неродном языке, ему нужен словарь - с родного на неродной.

Вот поэтому статистика продаж русско-украинских и украинско-русских словарей многое бы сказала нам об этом.
10-08-09 10:45
Син Неба Комментировать
Я теж часто звертаюсь до російсько-українських словників - але ж це ніяким чином не означає, що для мене російська мова рідна.
10-08-09 10:57
т2 Комментировать
русско-украинский словарь нужен и МОЖЕТ БЫТЬ ИСПОЛЬЗОВАН ТОЛЬКО(!!!!!) обрати внимание -- ТОЛЬКО!!!, по определдению - человеком, который слово по русски уже знает, а по украински желает узнать.

Ты хочешь сказать, что ты зная иностранное слово хочешь узнать его на родном языке?

У тебя с головой все в порядке?
10-08-09 11:18
Син Неба Комментировать
Саме так. Щоб не засмічувати рідну мову запозиченнями. Це стосується як української так і російської мов, а то такими темпами, як зараз, скоро наші мови стануть українськими та російськими далектами англійської мови (американський варіант).
10-08-09 11:45
т2 Комментировать
то есть, если тебе нужен русско-украинский словарь - твой родной язык русский, верно?
10-08-09 11:55
Син Неба Комментировать
Ні!

-------------------------------

проголосуем? 8))))

т2. Давай називай цифри. Статистику продаж, не знаю правдв за який період часу, давай обмежимось наприклад початком радянського періоду і до сьогодення. Знову ж таки якимось чином вра*** електронні словники. Хоча б ліцензійні. Піратську продукцію і самі пірати до купи мабуть не зведуть.

ШАНОВНИЙ ЦЕНЗОР! А що слово РАХУВАТИ та похідні від нього слова вже стали нецензурними. Завуальовані матюки, це як два пальці об асфальт. А літературні українські слова на українофобському ресурсі http://censor.net.ua вже стають нецензурними?

Пісдєц - Я перепрошую, перевірка на "вшивість". Пройде цензуру чи ні?

От бачите. І це не вперше.

... Знову ж таки якимось чином вра*** (wrachuj,залікуй) електронні словники. Хоча б ліцензійні. Піратську продукцію і самі пірати до купи мабуть не зведуть.

Красафчег. Твоя фраза буде виглядати ось так "На *** до *** на***рил, вы***ривай на *** к ***м. *****!"

>>т2. Давай називай цифри
да нету у меня цифр, потому и спрашиваю...
чисто субьективное впечатление по жизни - украинско-русские словари тут вообще никому не нужны, нужны только русско-украинские, чтоб с родного языка слово перевести на украинский.

А у тебя другое впечатление?

т2. Нарешті допетрав чого ти добиваєшся. По аналогії. У мене один словник "Російсько-німецький" і ціла купа різних видань "Deutsche-Russische Worterbuch". З твоєї логіки випливає, що я чистокровний німець, і мова моя рідна німецька?

Verstehen so gut?

Ферштеен зо ґут? Так фсьо панятна? Зверніть увагу як в німецткій та російській мовах звук В при вимові трансформується в Ф. Звук Ф з'явився в слов'янських мовах разом з запозиченнями з грецької мови.

А переведите ка братцы славяне на русский "Вуйко з полонини".

http://ruthenia.info/txt/tyschenkok/eyl/10.htmlСЛОВ'ЯНСЬКІ МОВИ - група споріднених мов індоєвропейської родини (загальне число мовців до 300 млн.). Найближчі до балтійських мов. Історія праслов'янської мови вважається тривалішою, ніж історія окремих слов'янських мов. Вона поділяється на три періоди: найдавніший (до встановлення тісних балто-слов'янських мовних контактів), період балто-слов'янської спільноти і період діалектного поділу й початку формування окремих слов'янських мов. Виокремлення слов'янських діалектів з єдиної прамови відносять до середини 1 тис. н.е. (період формування ранніх слов'янських феодальних держав у Європі). При цьому предки слов'ян увійшли у стосунки з сусідніми народами, що й визначило майбутні "відцентрові" особливості в будові мов окремих груп - східної (українська, білоруська, російська), південної (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська) та західної (чеська, словацька, польська, верхньо- і нижньолужицька). "Доцентрові" риси простежені до 1 тис. до н.е., причому встановлено три органічні складові частини (етномовні інгредієнти за В. Мартиновим), взаємодія яких визначила майбутню специфіку спільнослов'янської мови. Це - балтійський, італьський та іранський складники, останній з яких зумовив поділ слов'янських мов на центральнослов'янські з інноваціями (українська, білоруська, словацька, чеська, верхньолужицька) та периферійні з давнішими мовними рисами (решта слов'янських мов). У периферійних мовах збереглося давнє індоєвропейське g, також подекуди є носові голосні, музичний наголос, периферійні лексичні архаїзми. У центральнослов'янських мовах давнє § змінилося на [h], розвинулися протетичні h- і w- (білор. гэта, вочы, укр. вухо, вуса), є спільні ізоглоси лексичних інновацій (Х.Шустер-Шевць та ін.).

Майже всі слов'янські мови (окрім двох серболужицьких) мають державний статус: українська - в Україні (прибл. 40 млн. мовців), білоруська - в Білорусі (бл. 8 млн.?), російська- в Росії, Білорусі і Казахстані (понад 150 млн.; також одна з 6 офіційних і робочих мов Генеральної Асамблеї ООН); польська - у Польщі (бл. 37 млн.), чеська - у Чехії (10 млн.), словацька - у Словаччині (5 млн.), словенська - у Словенії (2,2 млн.), хорватська - у Хорватії та Боснії-Герцеговині (6 млн.), сербська -в новій Югославії (Сербії з Чорногорією), а також у Боснії- Герцеговині (усього прибл. 10 млн.), македонська - у Македонії (2 млн.), болгарська - у Болгарії (9 млн.). Ще дві мови слов'янських меншин - верхньолужицька (80 тис.) і нижньолужицька (20 тис.) - користуються в ФРН культурною автономією.

Для звукових систем слов'янських мов властива наявність рядів пом'якшених приголосних, багаті за тембром щілинні та африкати. Чеська, словацька, хорватська і сербська зберегли складотворчі r, l (krk "карк", prst "перст"). Морфологія імен має по декілька відмінків (окрім болгарської, де вони замінені прийменниковими конструкціями), два числа (подекуди є ще залишки двоїни: очима, дверима, плечима, дві відрі,

дві слові). Діслово має розвинені часові та видові форми, 2 інфінітиви (у балк. слов. мовах замінені кон'юнктивом), у мин. часі в деяких мовах втрачене допоміжне дієслово, що спростило дієвідміну (я, ти. він писав). Розвинулися нові майбутні часи з дієсловом "мати" (укр. писатиму) або "хотіти" (хорв. pisacu "писатиму" від "писати хочу").

Писемність створена у 860-і рр. слов'янськими просвітниками -братами з міста Солуня (Салонік) Костянтином-Філософом (у чернецтві - Кирилом) і Мефодієм.

Про давнє поширення слов'ян у Зах. Європі свідчать такі слов'янські топоніми як: Балатон, Берлін, Бранденбург, Росток, Баутцен (Будишин), Коттбус (Хоцєбуж). Лейпціг. Будапешт, Дебрецен, Добруджа, Дрезден, Естергом, Мукачів, Турку, Шпандау, Трієст, Захонь, Ціттау.

Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів. По-перше, це питома спільноіндоєвропейська лексика: матір, батько, брат, сестра, дім, двері, піч, череда, вівця, ягня, вовк, бути, жити, мати, їсти, спати, око, ніс, серце, один, два, три, влада, слава, мудрий, вісь, ярмо, руда, міряти. По-друге - праслов'янські слова: коса, граблі, лопата, сніп, жати, жито, пшениця, полоти, цілина, мука, віл, корова, теля, баран, сітка, вудка, мережа, тенета, ловити, лин, бджола, вулик, борть, черевик, кожух, міх, рукавиці, сукно, полотно, посуд, долото, кліщі, пила, діжа, відро, корито, човен, молот, каша, пиво, варити, пряжити, слива, ягода, горіх, терен, сад, овоч, часник, озимина, стіл, сіни, двір, ніж, броня, стріла, бубон. По-третє - власно українські слова, наявні тільки в нашій мові: вуглець, кисень, водень, мрія, зволікати, страхатися, капость, матінка, довільний, добробут, добриво, зайвий, байдуже, мабуть, бо, адже, вибрик, примхи, перекотиполе тощо. По-четверте - запозичення з інших слов'янських мов: з білоруської- розкішний, обридати, виховати, нащадок, маруда, ззаду (У. Анічэнка); з російської- промисловість, котел, котлован, союз, вислуга, воєнкомат і багато інших; з польської - перешкода, недолугий, дощенту, конати, обіцяти, кодло, отримати, цікавий, ковадло, цілком, вензель, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської -брама, огида, ярка, паркан, карк; з сербської - хлопець, ґражда; з болгарської - храм, глава, владика, сотворити, слова з суфіксами -ство, -тель.

У свою чергу сусідні слов'янські мови запозичили з української чимало слів, напр., білоруська - мозок, сокира, охороняти, позад, рясний, тітка, прохати, страхатися, бучний, зволікати, огидити, огида, заятрити(ся), взути(ся), калатати, облік тощо (У. Анічэнка); російська - бублик, смалец, чрезвычайный, повстанцы, пасека, пасечник, борщ, знахарь, бондарь, подполковник, чумак, корж, аж (пор. два словнички, додані М. В. Гоголем до "Вечеров на хуторе близ Диканьки" та ін. джерела); польська -hreczka, hodowac, hlak, hospodar, braha, hukac, chory, chorowac, hulac, кит, кита, pieczara, kociuba, koczerga, wieczorynka (А. Брюкнер).

http://izbornyk.org.ua/ohukr/ohu.htm

Іван ОГІЄНКО
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

[url]http://h.ua/story/217470/#1166912 [/url]

У Росії затримали блогера, якого звинувачують у екстремізмі.
Орлов був автором коментарів на одному з інтернет-сайтів, доступ до якого за рішенням суду був закритий провайдером.

В Уфі був затриманий місцевий блогер Сергій Орлов. Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на джерело у правоохоронних органах Башкирії. Крім того, у квартирі Орлова був проведений обшук. Повідомляється, що стосовно блогера порушено кримінальну справу за ст. 280 (публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності) і ст. 282 (збудження ненависті або ворожнечі, а також приниження людської гідності) КК РФ. Міру покарання Орлову протягом двох днів обере суд.

Назву сайту агентство не повідомляє, як і нічого не говорить про характер коментарів затриманого. За даними Радіо Свобода, Орлов є журналістом, автором критичних статей на адресу влади Башкирії.

Це не перший скандал зі затриманням блогерів, експерти говорять про тривожні тенденції. Вони також вважають, що у результаті може бути прийнятий закон, що обмежує свободу слова в інтернеті, і офіційно може бути введена цензура.

Перший в історії судової практики РФ вирок за висловлювання в інтернеті було винесено у 2008 році. Тоді блогер Савва Терентьєв отримав рік умовно за критичний відгук у мережі про міліціонера.

На початку липня в суд Архангельська було передано кримінальну справу проти 22-річного студента-блогера Павла Ясюкевіча, звинуваченого у розпалюванні національної ненависті і ворожнечі в інтернеті.

Наприкінці червня повідомлялося про порушення кримінальної справи одо 30-річного користувача ЖЖ Дмитра Кіріліна. Мешканцю Самари висунули звинувачення за ч.1 ст.280 КК РФ (заклики до здійснення екстремістської діяльності). Як встановило слідство, у 2006 році Кірілін у своєму інтернет-щоденнику нібито закликав відвідувачів до повалення існуючого політичного ладу та без поваги висловлювався про владу.

Як з'ясувалося, тут йдеться про висловлювання блогера на адресу Володимира Путіна, який тоді займав посаду президента РФ.

20 червня у Москві за розміщення в інтернеті екстремістських матеріалів була затримана 21-річна москвичка, яка опублікувала у своєму блозі посібник з вуличного терору. Тоді було порушено кримінальну справу за статтею про розпалювання міжнаціональної ненависті. http://h.ua/story/217470/#1166912 У Росії затримали блогера, якого звинувачують у екстремізмі. Орлов був автором коментарів на одному з інтернет-сайтів, доступ до якого за рішенням суду був закритий провайдером. В Уфі був затриманий місцевий блогер Сергій Орлов. Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на джерело у правоохоронних органах Башкирії. Крім того, у квартирі Орлова був проведений обшук. Повідомляється, що стосовно блогера порушено кримінальну справу за ст. 280 (публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності) і ст. 282 (збудження ненависті або ворожнечі, а також приниження людської гідності) КК РФ. Міру покарання Орлову протягом двох днів обере суд. Назву сайту агентство не повідомляє, як і нічого не говорить про характер коментарів затриманого. За даними Радіо Свобода, Орлов є журналістом, автором критичних статей на адресу влади Башкирії. Це не перший скандал зі затриманням блогерів, експерти говорять про тривожні тенденції. Вони також вважають, що у результаті може бути прийнятий закон, що обмежує свободу слова в інтернеті, і офіційно може бути введена цензура. Перший в історії судової практики РФ вирок за висловлювання в інтернеті було винесено у 2008 році. Тоді блогер Савва Терентьєв отримав рік умовно за критичний відгук у мережі про міліціонера. На початку липня в суд Архангельська було передано кримінальну справу проти 22-річного студента-блогера Павла Ясюкевіча, звинуваченого у розпалюванні національної ненависті і ворожнечі в інтернеті. Наприкінці червня повідомлялося про порушення кримінальної справи одо 30-річного користувача ЖЖ Дмитра Кіріліна. Мешканцю Самари висунули звинувачення за ч.1 ст.280 КК РФ (заклики до здійснення екстремістської діяльності). Як встановило слідство, у 2006 році Кірілін у своєму інтернет-щоденнику нібито закликав відвідувачів до повалення існуючого політичного ладу та без поваги висловлювався про владу. Як з'ясувалося, тут йдеться про висловлювання блогера на адресу Володимира Путіна, який тоді займав посаду президента РФ. 20 червня у Москві за розміщення в інтернеті екстремістських матеріалів була затримана 21-річна москвичка, яка опублікувала у своєму блозі посібник з вуличного терору. Тоді було порушено кримінальну справу за статтею про розпалювання міжнаціональної ненависті.

Я тут много раз острил на тему "мовной полиции"....


и вот:
Языковая инспекция Эстонии хочет запретить чиновникам давать интервью на русском

время публикации: 15:15
последнее обновление: 15:15 фото распечатать скачать отправить




Государственным чиновникам нужно запретить давать интервью по-русски, поскольку они представляют государство, а государственным языком является эстонский, считает директор Языковой инспекции Эстонии Ильмар Томуск.

По его словам, многие высокие государственные чиновники общаются с общественностью не на эстонском, а на других языках. "Бросается в глаза, например, то, что в русскоязычных телепередачах чиновники дают интервью на русском языке", - отметил Томуск в интервью газете Eesti Paevaleht, о чем сообщает РИА "Новости".

Он также сказал, что чиновник представляет государство, в конституции которого записано, что государственным является эстонский язык, поэтому госслужащий в публичном общении должен использовать только его.

"Таких замечаний много, поэтому в закон о языке можно было бы включить поправку, что государственные чиновники должны использовать в общении с общественностью только государственный язык", - считает Томуск.

Языковая инспекция является правительственным учреждением, действующим при министерстве образования Эстонии. Ее основными задачами являются надзор за исполнением требований к употреблению языка в делопроизводстве органов государственной власти и местного самоуправления, в сфере обслуживания, торговли и здравоохранения.

В случае несоблюдения закона о языке или иных правовых актов инспекторы применяют меры воздействия, предусмотренные законом об административном производстве. Инспектор имеет право делать предупреждения или предписания должностным лицам или работникам и назначать сроки для устранения правонарушений. Если предписания игнорируются, инспектор может составить протокол и наложить штраф.

Посетившие некоторое время назад Эстонию представители влиятельной международной правозащитной организации Amnesty International подвергли критике работу языковой инспекции и назвали ее "карательным органом".
http://txt.newsru.com/world/13aug2009/language.html

Україні ще дуже далеко до Естонії.

Скоро будет ближе. Но не потому что мы Эстонию догоним, а по другой причине...


http://www.regnum.ru/news/393700.html

Русская молодежь в Эстонии находится в лучшем положении, чем эстонцы.

По мнению некоторых эстонцев, молодые русскоязычные жители Эстонии оказались сегодня в более предпочтительном положении по сравнению с ровесниками из титульной нации. "Молодежь Эстонии" пишет, что они отлично владеют государственным языком, зная при этом еще и родной русский, и английский. Молодые же эстонцы русским языком уже практически не владеют. А законы рынка стран, чей бизнес вольно или невольно развивается в неотъемлемой связи с восточным соседом, требуют знания русского. В объявлениях о вакансиях при приеме на работу все чаще встречаются требования знания трех языков: государственного, русского и английского. При этом не изучавшие русский язык в школе эстонцы проигрывают знающим их язык русским, и все больше эстонских детей выбирает русский в качестве второго иностранного языка. После английского. Изучать русский идут по собственному желанию. Говорят, что язык необходим для дальнейшей жизни, ведь в будущем от них будут зависеть отношения между Прибалтикой и Россией.

25-летняя Элина рассказывает газете: "У нас в классе тогда никто не хотел изучать русский язык. Эстония стала независимой, и статус русского языка резко понизился. Мы все почему-то были уверены, что в будущем он нам не пригодится. Сейчас жалею... Ведь русский никуда не ушел из сферы обслуживания: в банках, магазинах, ресторанах, отелях, да практически везде - по-русски говорят. И чтобы найти более-менее приличную работу, нужно знать русский язык, особенно в Таллине

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F

Естонія.
Демографія Естонії.

Близько 70 % населення — естонці, решта — вихідці з республік колишнього СРСР, головно з РФ. Мігранти мешкають у північно-східному промисловому повіті Іда-Вірумаа та в столиці Таллінні. Є нечисленні громади фінів, а також окремого фіно-угорського народу сето. Українців в Е. мешкає біля 60 тис. чоловік. Уряд піклується про зміцнення самосвідомості української громади, фінансує україномовну освіту, національні фестивалі, гуртки, самодіяльність.

Державною мовою країни є естонська, що є близько спорідненою до фінської. Російська мова також поширена, як і англійська.


Національний склад
Згідно з переписом 2000 р [1]. населення Естонії складається з:

67,9 % естонців
25,6 % росіян
2,1 % українців
1,2 % білорусів
0,9 % фінів
1,7 % інших народностей
0,6 % не вказали
Мова
Естонська мова разом із фінською та угорською належить до фіно-угорської сім'ї мов. Розмовляють в Естонії, РФ, Латвії, а також в окремих селах Кримського Татарстану, Абхазії, діаспорних поселеннях у Швеції, США і Канаді. Загальна кількість тих, хто володіє естонською мовою, перевищує 1 000 000 чоловік.

У 16 ст. існували дві літературні мови на основі північно-естонського і південно-естонського діалектів. Е.м. уніфікована у 1-й половині 20 ст.

В Е.м. 9 голосних і 16 приголосних звуків, багато дифтонгів. Властиві три ступені довжини у голосних і приголосних. Головний наголос падає на перший склад слова. За морфологічною структурою Е.м. — флективно-аглютинативна. Імена відмінюються по числах і відмінках, граматичний рід відсутній. Дієслово має відмінювальні і невідмінювальні форми. Синтаксичні зв'язки слів виражаються головним чином граматичними формами окремих слів і службовими словами. Кількість прийменників невелика. Порядок слів в реченні відносно вільний.

Лексика Е.м. включає давні фіно-угорські, прибалтійсько-фінські і власне естонські слова, а також багато давніх балтійських, германських і слов'янських запозичень (пізніші запозичення — з німецької, російської та інших мов).

Писемність на основі латинського алфавіту.

Видатний дослідник естонської мови — Йоганнес Аавік (Johannes Aavik). Він запровадив спрощену структуру речень, винаходив та залучав нові корені слів, позичаючи їх в діалектах естонської та фінської мови.

Дійсно тема для роздумів. Росіян в процентному відношенні в Естонії більше ніж в Україні. Але галасу про надання російській мові статусу другої державної в Естонії я щось не чув. І шалена антиестонська пропаганда російських ЗМІ та в Інтернеті відсутня. На відміну від ставлення росіян до України. Може поясненням цього явища є гіпотеза про угро-фінське походження росіян і ослов'янення їх на основі церковно-слов'янської мови? Може настала пора змінити лозунг "росіяни, українці і білоруси - брати слов'ни" на новий "росіяни, естонці тв фіни - брати угрофіни"? І Фінляндії Ленін надав незалежність без особливого бою. І зараз на "уґнєтєніє русскаязичнава насєлєнія Естоніі" російська громадсткість якось не звертає уваги. Інша річ Україна. Для Росії незалежність України величезна трагедія. Це втрата історії, походження російської мови та навіть самої назви держави Росія, Росія від грецької назви Русь - колиски України.

>>Росіян в процентному відношенні в Естонії більше ніж в Україні

Ваша дешевая демагогия с подменой понятий уже давно всем ясна - вы обманываете только себя. Всем давно уже понятно, что вам неудобно говорить о родном языке людей, и вы с наивностью младенца подменяете "русскоязычные" на "россияне" - и думаете, что всех обманули?

Нет, вы серьезно думаете что обманули хоть когото кроме себя?

Не могу в это поверить...

А з твоєї точки зору виходить, що російськомовних естонців не існує? Навіть таких, що не знають своєї рідної естонської. Не хвилюйся є й такі. Естонська мова порівняно з українською дуже складна як і вся угрофінська група мов. Для прикладу іноземні абітурієнти вивчають нашу мову за один навчвльний рік до такого рівня, що вступаютьна 1 курс ВУЗу, для навчання в Угорщині іноземні абітурієнти вивчвють угорську два роки. Ну так то ж негри та араби. А в нас за 18 років (тільки уяви собі) значна частина населення не змогла вивчити українську мову. Може мова найскладніша в світі, чи це населення (особливо частина депутатів та політиків усіх рівнів) тупіше від негрів та арабів.

СЛАВЯНСКИЙ ЛИ ЯЗЫК РОССИИ?

Есть три момента, которые усиленно прячут все российские лингвисты (хотя, как в народе говорят, шила в мешке не утаишь). 1) До XVIII века язык Московии не считался никем в мире русским языком, а назывался конкретно языком московитов, московитским. 2) Русским языком до этого времени назывался именно и только украинский язык. 3) Язык Московии – московитский язык – не признавался до этого времени европейскими лингвистами (в том числе славянских стран) даже славянским языком, а относился к финским говорам. Конечно, сегодня все не так: ради имперских интересов завоевания славянских стран Россия оказала огромное влияние на свою лингвистическую науку, ставя ей задачу придания языку России «славянского статуса». Причем, если бы западнее России жили германские народы, то точно так она бы доказывала, что русский язык – из семьи германских языков: ибо таков был бы заказ Империи. И языковые реформы российского языка, начатые еще Ломоносовым, были как раз направлены на акцентирование его слабых славянских черт. Однако, как писал еще 150 лет назад польский славист Ежи Лещинский о родственных славянам западных балтах, «прусский язык имеет намного больше оснований считаться славянским, чем великорусский, у которого с польским языком и другими славянскими гораздо меньше общего, чем даже у западно-балтского прусского языка». Напомню, что Россия стала называться «Россией» впервые официально только при Петре I, который считал прежнее название – Московия – темным и мракобесным. Петр не только стал насильно брить бороды, запретил ношение всеми женщинами Московии чадры на азиатский манер и запретил гаремы (терема, где женщин держали взаперти), но и в поездках по Европе добивался от картографов, чтобы отныне на картах его страну называли не Московией или Московитией, как прежде, а Россией. И чтобы самих московитов стали впервые в истории считать славянами, что было общей стратегией по «прорубанию окна в Европу» – вкупе с просьбой Петра перенести восточную границу Европы от границы между Московией и ВКЛ теперь уже до Урала, включая тем самым впервые в истории географически Московию в состав Европы. До этого польские и чешские лингвисты и создатели славянских грамматик четко разграничивали русский язык (украинский) и московитский, а сам этот московитский язык не причисляли к семье славянских языков. Ибо язык Московии был скуден на славянскую лексику. Как пишет российский лингвист И.С. Улуханов в работе «Разговорная речь Древней Руси» («Русская речь», №5, 1972), круг славянизмов, регулярно повторявшихся в живой речи народа Московии, расширялся очень медленно. Записи живой устной речи, произведенные иностранцами в Московии в XVI-XVII веках, включают только некоторые славянизмы на фоне основной массы местной финской и тюркской лексики. В «Парижском словаре московитов» (1586) среди ВСЕГО СЛОВАРЯ народа московитов находим, как пишет И.С. Улуханов, лишь слова «владыка» и «злат». В дневнике-словаре англичанина Ричарда Джемса (1618-1619) их уже больше – целых 16 слов («благо», «блажить», «бранить», «воскресенье», «воскреснуть», «враг», «время», «ладья», «немощь», «пещера», «помощь», «праздникъ», «прапоръ», «разробление», «сладкий», «храмъ»). В книге «Грамматика языка московитов» немецкого ученого и путешественника В. Лудольфа (1696) – их уже 41 (причем, некоторые с огромным финским «оканьем» в приставках – типа «розсуждать»). Остальная устная лексика московитов в этих разговорниках – финская и тюркская.

"Русским языком до этого времени назывался именно и только украинский язык."

..дальше можно не читать!

Совсем рехнулся!

Кто?

http://forum.dkr.com.ua/showthread.php?t=19484

Как уст румяных без улыбки,
Без грамматической ошибки
Я русской речи не люблю.
(А.С. Пушкин)


ПЕСЬМО ЧИСТА РУССКОЙ НАРОДНОПРАВДИНСКОЙ
«НЕХРИСТИ» ПОЭТУ САНЕ ПУШКЕНУ
Семён Битый

Согласен, Саня, брат-пиит,
Аж всё в грудях огнём горит,
Когда в Украйну преезжаю:
Как х.й, е.ало разеваю,
Я мовы той не понемаю,
Хоть вроде русский говорит.

Кто по-бендеровски п.здит,
Кто как Онегин, блин, трендит,
Я как о.ездал им внемаю,
Но ни.ера не просекаю,
И от того о.уеваю,
Аж в ж.пе, без п.зды, свербит.

«Народной правды» сайт открыл
И в о.уении застыл:
Ну, мова – то белиберда,
Так и по-русски – ерунда,
Миндальничают, как п.зда,
Литературных, блин, словей
Вставляет всяка за.упень.

Я, как «Онегина» четал,
Тож ни х.я, блин, не врубал,
Какой же, Саня, ты урод,
Ну на х.я, е.ать те в рот,
Ты, как галимый идиот,
На древней мове той песал,
Что русским языком назвал?

Приехай, Саня, к нам в Маскву,
Тебя научем языку,
Что на столице говорят,
Канай к нам, Саня Пушкен, брат,
Тебе здесь каждый кореш рад,
«Онегина», не в западло,
Переведёш, чтоб нам дошло!

http://forum.dkr.com.ua/showthread.php?p=167944&posted=1#post167944

КУБАНЬ
Семён Битый

Как жалко – не дано писать
На музыкальной, чудной мове,
Способен только понимать,
Стихи воспринимать – не боле,

Но думаю – по-русски я,
На русском – лучше излагаю,
Сложилась так судьба моя,
Принять иль проклинать – не знаю.

Кубань, прабабушка моя
Ещё «говиркою» общалась,
Чужой казацкая семья
Среди приезжих выделялась.

В станице, где она жила,
В двух хатах в голод лишь остались,
Потом - с-под Курска и Орла
Дома пустые заселялись.

Хоть до тридцатых всюду там
«Говирка» местной речью была,
Для бабушки - лишь пополам,
А мать – по-русски говорила.


__________________
Пролетарский поэт-путинофил, член ПДРС, народный акын Южной Абхазии, лауреат Путинской премии принуждения к миру

--------------------------------------------------------------------------------

чето мне начинает вспоминаться старинная ветка "Слава героям незасирателям..."

А що ти хочеш, щоб ця гілка зовсім здохла. Треба ж людей чимось зацікавити.

http://militaryhistory.narod.ru/trypilzixto.html

Переписи Населення
НАС МОГЛО БУТИ БІЛЬШЕ...
Леонід Залізняк
ВІД СКЛАВИНІВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

3. ТРИПІЛЬЦІ: ХТО ВОНИ?

В наш доленосний для України час питання історичних коренів українського народу набуло небувалої актуальності. Адже народ, який не знає своєї історії і забуває власне минуле, не має майбутнього, тобто приречений зійти з арени історії. Пояснюється це тим, що історична свідомість усякого етносу є потужним консолідуючим фактором для нього. Тому завойовники завжди намагалися позбавити гноблені народи їхньої власної історії. Так, офіційна історія Російської імперії проголошувала Київську Русь першим етапом російської державності, відсуваючи витоки українського народу у пізнє середньовіччя.
Сказане спонукає звернутися до складного питання походження українського етносу. Не маючи ілюзій щодо остаточного його вирішення, зупинимось лише на вузлових проблемах, у розв'язанні яких історична наука досягла певних успіхів.
Свідомо не будемо торкатися надто екзотичних версій формування українського народу, за якими Єрусалим постає як слов'янське місце Лель-Руса, гун Атило перетворюється на українця Гатила, а етнонім етруски розшифровується як "это русские". На відміну від згаданих фантастичних поглядів, відомо чотирі головні концепції етногенезу українців, які науково обгрунтовувалися з різним успіхом різними дослідниками: пізньосередньовічна, давньоруська, ранньо-слов'янська та трипільсько-арійська. Перша і остання, на нашу думку, найменш переконливі.
За пізньосередньовічною версією українці як етнос з'явилися не раніше XIV -- XVI ст. внаслідок розбиття татарами давньоруського народу. Ця заідеологізована концепція відображає імперські претензії на історичну спадщину Київської Русі. Вона декларується в усіх радянських підручниках з історії СРСР та УРСР і базується на відомих тезах ЦК КПРС 1954 р. про святкування "возз'єднання" України з Росією. Більш серйозних наукових аргументів на користь цієї концепції не існує, якщо не брати до уваги кількох відверто пропагандистських і декларативних праць В.Мавродіна (1948, 1971, 1978), розкритикованих ще у сталінські часи його ж московськими колегами (Вопроси истории, 1951, №5, с.137-139).
В XІV -- XVI ст. український етнос виступає як яскрава, сформована, своєрідна етнічна спільнота. Однак прибічники пізньосередньовічної версії твердять, що народження українського народу сталося саме у цей час. Виникає правомірне питання: як міг консолідуватися своєрідний і численний народ саме в період деструкції і розпаду, коли його етнічні території були роздерті і поділені між різними агресивними сусідами (татари, Литва, Угорщина, Польща)? Очевидно, він сформувався раніше, в більш сприятливий для цього час єдиної національної держави - Київська Русь.
За пізньосередньовічною концепцією походження українців, вони з невідомих причин стають наймолодшим етносом Європи. З цих позицій неможливо пояснити чому близькі родичі і сусіди українців поляки, словаки, чехи за науковими даними старші від нас у 2-3 рази. Більше того українці виявляються молодшими від похідного від них етносу росіян. Адже ще відомий російський історик В.Ключевський визначив час народження російського етносу другою половиною ХІІ ст: "В особі князя Андрія (Боголюбського) великорос вперше виступив на історичну арену". Вже не кажу про нещисленних проімперськи налаштованих істориків та політичних діячів, які й донині вважвють Київську Русь першою російською державою, а її князів росіянами.
Все це породжує серйозні сумніви щодо правдивості офіційної за радянських часів пізньосередньовічної версії походження українців.
В наш час чергової спроби відродження незалежної України з’явилося багато аматорських розвідок, в яких в міру своєї обізнаності різні автори викладають власне бачення складної проблеми україногенези. Серед них і так звана трипільсько-арійська версія, за якою українці є прямими нащадками трипільців та праарійців, що мешкали в Україні близько 6 тис. років тому. Чи підтверджує сучасна археологічна наука такий давній вік українського етносу?
Наприкінці епохи каменю 7-6 тис. років тому на українських теренах поширилася нова, прогресивна відтворююча економіка в архаїчній формі мотичного землеробства та присадибного тваринництва. Її остаточна перемога в Україні пов"язана з поширенням у лісостеповому Правобережжі культури Трипілля. Остання датується У-1У тис. до н.е. і прийшла в Україну з південного заходу, з басейнів Серету та Пруту.
Економічною основою цієї яскравої археологічної спільноти було вирощування пшениці та ячменю, а також розведення великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней. Орне землеробство трипільців мало перелогову форму. З виснаженням землі трипільці переселялися далі на схід і врешті освоїли всі придатні для їх землеробської системи чорноземи від Карпат до Дніпра.
Окремі мідні прикраси, шила, ножі та сліди металургії на трипільських поселеннях свідчать, що більшість з них належить до мідно-кам"яної доби. Археологи розпізнають трипільські поселення насамперед за досконалим, багато орнаментованим глиняним посудом. Вишуканий лінійний та спіральний орнамент червоного, коричневого, чорного та білого кольорів вкриває жовту поверхню столового посуду (Мал. 4).
Трипільські прямокутні глинобитні житла з дерев"яним каркасом стін над глиняною долівкою є типовим прикладом балканської домобудівної традиції, яка виникла у УІІ-УІ тис. до н.е. у Східній Греції. Українська хата-мазанка являє собою її пізньосередньовічний прояв. Численні глиняні статуетки жінок та посуд поселень трипільців вказують на балканські корені культури. Про це ж свідчить і їх своєрідний середземноморський антропологічний тип (Мал. 4).
Трипільське землеробська людність досягла високого рівня розвитку і стояла на порозі цивілізації. Останньою називають такий рівень соціально-економічного розвитку суспільства, коли виникають міста і писемність. Величезні трипільські поселення Майданецьке, Тальянки, Доброводи та інші, які налічують до 3 тис. жител і займають площу 200-400 га, по праву вважаються протомістами. Житла тут розташовані концентричними колами, які з"єднувалися з центром численими радіальними вулицями. Населення цих племенних центрів перевищувало 10 тис. осіб.
Складна знакова система трипільських орнаментів та глиняні конічні фішки і кульки для лічби свідчать, що трипільці стояли на порозі запровадження письма. Отже, трипільські протоміста та протописемність дають підстави вважати Трипілля протоцивілізацією. Однак переступити поріг цивілізації трипільцям так і не вдалося через певні вади економіки та природні негаразди, які спіткали суспільство в 1У тис. до н. е. Наявність гігантських обширів родючих чорноземів штовхала трипільців на екстенсивний шлях розвитку, що заважало прогресивному розвитку економіки.
Екстенсивна перелогова система орного землеробства зумовила спочатку заселення, а потім виснаження всіх придатних для господарської системи чорноземів Правобережної України. Зміни клімату в бік зростання посушливості й поширення степів довершили колапс землеробської економіки, яка була фундаментом процивілізації Трипілля.
Вичерпання можливостей екстенсивного землеробства, знищення лісів на значних обширах, які перетворилися на потенційні пасовиська, поширення степів у зв"язку з аридизацією клімату наприкінці 1У тис. до н. е. (Кременецкий, 1991, с.175) стимулювали підвищення ролі відгінного скотарства.
Значення Трипілля у первісній історії України полягає в тому, що саме з ним пов"язана остаточна перемога відтворюючої економіки на українських землях у 1У тис. до н.е. Перехід частини трипільців від землеробства до скотарства знаменував кінець трипільської сторінки в давній історії України.
Північно-східними сусідами трипільців були місцеві мисливсько-рибальські племена Полісся, Лівобережжя Дніпра, Надпорожжя. За доби неоліту у У-ІУ тис. до н.е. вони розвивалися під сильним впливом своїх південно-західних сусідів - високорозвинених трипільських землеробів і тваринників Правобережжя. Внаслідок цього впливу та поширення степів через аридизацію клімату вищезгадані автохтонні мисливсько-рибальські суспільства північних європеоїдів почали переходити до скотарства і трансформуватися у найдавнішу індоєвропейську спільноту 1У тис. до н.е. - середньостогівську культуру лісостепового Подніпров"я (Залізняк, 1994, с.90-91).
Скотарські навички трипільців прижилися й швидко розвинулися у сприятливих умовах степів та лісостепів Лівобережної України. Стада корів та овець весь час пересувалися в пошуках пасовиськ, що вимагало від скотарів рухливого способу життя. Це стимулювало винайдення колісного транспорту, приручення в 1У тис. до н.е. коня. Постійні пошуки нових пасовиськ призводили до військових сутичок з сусідами, що мілітаризувало суспільство. У скотарів на відміну від землеробів не жінка, а чоловік є главою в сім"ї та роді, оскільки все життя забезпечують пастухи та воїни. Можливість накопичення худоби в одних руках створила умови для майбутнього розшарування суспільства. З"являється військова еліта. Мілітарізація спричинила будівництво фортець, поширення культів бога-воїна та пастуха, бойової колісниці, зброї, коня, сонця-колеса, вогню тощо.
Ці ранні напівкочові скотарі залишили мало поселень, але величезну кількість могил. Археологи добре знають так званий степовий поховальний комплекс. Його найважливішими елементами є курганний насип, покладання небіжчика на спині з підігнутими ногами, посипання червоною фарбою-вохрою. В могили часто клали зброю (кам"яні бойові молоти та булави), глиняні горщики, орнаментовані відбитками плетеного шнура, кам"яні антропоморфні стели (Мал. 5). Нерідко в кутах могильної ями знаходять колеса, які символізували поховальний віз.
Найдавнішими скотарями півдня України були середньостогівські племена 1У тис. до н.е. межиріччя Дніпра та Дону. Від них походить ямна культура, носії якої просунулися з Північного Надчорномор"я та Надазов"я по степовій зоні на захід до Подунав"я, на південь до Передкавказзя та на схід до Поволжжя, Північного Казахстану і навіть далі до Алтаю (Мал. 6).
Небувале за розмахом розселення споріднених етносів на безкраїх степових обширах від Середнього Дунаю до Алтаю пояснюється їх рухливою скотарською економікою, поширенням колісного транспорту, тяглових тварин (бик, кінь), вершництва. Разом із скотарством поширилась мова та культура народу, який перший опанував і був носієм цієї нової форми первісної економіки - праіндоєвропейців. Вони були пращурами великої мовно-культурної сім’ї народів, що у ІІІ- ІІ тис. до н.е. заселила величезні простори від Західної Європи до Індії. До неї входять численні кельтські, романські, германські, слов’янські, балтські, фракійські, індо-іранські та інші народи Євразії (Залізняк, 1994, с.78-117).
Отже, після кам'яної доби 5 -- 6 тис. років тому Україна стає тереном протистояння мирної осілої землеробської цивілізації войовничому скотарському світу степів Євразії. Це зумовило драматизм історії України від трипільської епохи до наших днів. Коли Правобережну Україну займали нащадки землеробів Близького Сходу -- трипільські племена (Мал. 7), у лісо-степовому Подніпров'ї місцева праіндоєвропейська людність перейшла до скотарства.
Найдавніші індоєвропейські скотарі та трипільські нащадки близькосхідних землеробів півдня України вплинули на формування антропологічного типу українців.
В етнокультурному відношенні індоєвропейські степовики були своєрідними антиподами землеробського населення Балкан, зокрема його північно-східному форпостові трипільській культурі. Землеробський трипільський та скотарський індоєвропейський світи принципово різнилися один від одного походженням, типом економіки, матеріальною та духовною культурою, антропологічним типом населення та іншими етновизначальними ознаками. Наприклад, якщо трипільці були невисокими, тендітними, темнопігментованими східними середземноморцями, то перші скотарі за своєю антропологією наближалися до північних європеїдів- високий зріст, масивний скелет, очевидно світла пігментація.
Отже, визнання згаданих найдавніших скотарів індоєвропейцями ( а в цьому не сумнівається переважна більшість фахівців світу), передбачає висновок, що їхні антиподи трипільці, як і вся балканська протоцивілізація VII -- IV тис.до н.е., не були індоєвропейськими. А якщо так, то українці, що належать до індоєвропейської сім'ї народів, не могли бути прямими і безпосередніми нащадками трипільців, як це стверджують останнім часом у деяких науково-публіцистичних статтях.
Чому саме трипільська культура обрана на роль пращура українців? Адже протягом останніх 5 тис.років на українських теренах розвивалося в різний час не менше сотні стародавніх етносів, слідами яких є численні археологічні культури. До речі, повним аналогом Трипіллю України є синхронна їй культура Яншао Китаю. Отже, формально людність останньої ми також повинні визнати праукраїнцями, якби не дані антропології, які свідчать, що носії китайського аналогу Трипілля були типовими монголоїдами.
Ніщо не зникає безслідно. Немає сумніву, що культурні надбання сотень стародавніх народів, які мешкали на українських землях до появи тут українців, стали складовою частиною культури останніх. Але це не значить, що трипільців, праарійців, кіммерійців, скіфів, сарматів слід вважати українцями. У нашій крові є і гени пітекантропів, чого звичайно недостатньо, щоб назвати їх українцями.
Автори численних псевдонаукових версій походження українців як правило плутають українців з іхніми пращурами. Останніми можна вважати всіх наших попередників (в тому числі і трипільців), з елементів культури яких склалася у свій час українська культура. Культура всякого народу є неповторною сполукою успадкованих від попередників культурних надбань. Народ народжується не коли з’являється окрема складова його культури, а коли ці численні складові зливаються в неповторний етнічний комплекс.
Отже, принципово невірно повність заперечувати будь-який вплив трипільців на етногенез українського народу. Як і інші стародавні етноси, що мешкали на землях України до появи тут українців трипільці зробили свій внесок в наш етнокультурний комплекс. Зокрема про певний вплив трипільців на антропологічний тип українців писали антропологи.
На принципову різницю між "вірменоїдним" трипільським та українським антропологічними типами вказували послідовники видатного українського антрополога Ф.Вовка - Єндик, Щербаківський, Петров. Так званий український антропологічний тип за Ф.Вовком є наслідком змішування трипільців з найдавнішими індоєвропейськими скотарями, які 5 -- 6 тис.років тому рухались з лісостепового Подніпров'я на Дунай. Згаданий антрополог та його послідовники вважали, що відносно високий зріст та міцна статура більшості українців -- це спадщина індоєвропейських скотарів, а "чорнії брови, карії очі" -- трипільців (Петров , 1992, с.104 -- 107).
Про змішування тендітних трипільців з масивними степовиками-індоєвропейцями свідчить поступове зменшення масивності скелету останніх, простежене сучасними українськими антропологами по кістках найдавніших скотарів півдня України. Внаслідок цього змішання і постав український антропологічний тип, до якого належить більше 70% сільського населення сучасної України. Він характеризується відносно високим зростом, міцною статурою, темною пігментацією, круглим черепом, прямим носом, вузькою та середньою шириною обличчя. Цими особливостями відзначалося корінне населеня лісостепової України протягом останніх 3 тис.років (Сегеда, 1990).
Однак появу антропологічного типу, до якого належить більшість сучасних українців, не можна вважати народженням українського етносу. Адже до цього ж українського або динарського антропологічного типу крім українців належать інші слов'янські народи -- словаки, серби, хорвати, словени, чорногорці. Північні слов'яни (поляки, білоруси, росіяни) разом з балтами належать до іншого, так званого віслянського антропологічного типу, який характеризується світлим забарвленням волосся, очей, шкіри, відносно невисоким зростом, значною шириною обличчя, часто довгою головою.
Сучасний рівень розвитку науки дозволяє ставити питання про визначення етномовних характеристик людності, що лишила в лісостепах Правобережної України пам"ятки трипільської культури. Археологічні дані неспростовно свідчать, що Трипілля є крайнім північно-східним проявом своєрідного світу найдавніших землеробів Європи, відомих археологам під назвою балкано-дунайського неоліту. Але й на Балканах ця людність не була автохтонною і прийшла сюди з близького Сходу, точніше з півдня Малої Азії (Мал. 7).
Справа в тому, що близько 10 тис. років тому криза мисливського господарства в Сирії, Палестині, на півдні Анатолії зумовила винайдення і поширення відтворюючого господарства - мотичного землеробства та примітивного тваринництва. Вирощування пшениці, ячменю, розведення овець, кіз забезпечило суспільство їжею і призвело до демографічного вибуху на Близькому Сході. Надлишки населення почали розселятися на сусідні, мало заселені терени: на схід до Індії, на південь в Аравію, на захід в Північну Африку.
Один з головних шляхів розселення найдавніших землеробів і тваринників починався в Південній Анатолії і вів на захід островами Егейського моря в Східну Грецію. У УП тис. до н. е. вихідці з Анатолії принесли на південь Балканського півостріва навички відтворюючого господарства, культурні рослини (пшеницю, ячмінь, сочевицю), домашніх тварин (вівці, кози), близькосхідні культуру та мову. Ці люди належали до східносередземноморського антропологічного типу, який характеризується грацильністю (тонкокісністю), невисоким зростом, темною пігментацією, скошеним чолом і великим носом своєрідної форми.
Поступово просуваючись на північ нащадки найдавніших близькосхідних землеробів досягли Дунаю і рушили його долиною на захід в Центральну Європу і на схід на Правобережну Україну. Так, разом з навичками землеробства і тваринництва близькосхідний за походженням етнокультурний комплекс поширився в УП-1У тис. до н. е. в Південній та Центральній Європі. Трипільська культура - яскравий прояв цього культурно-історичного явища між Східними Карпатами і Дніпром (Мал. 4, 7).
Північними сусідами цих найдавніших землеробів Європи були аборигени мисливці та рибалки Німецької, Польської, Поліської низовини та Лівобережжя Дніпра. Ця первісна, досить відстала людність в У-1У тис. до н. е. розвивалася під прогресивним впливом більш розвинених прибульців з півдня. Від людності балкано-дунайського неоліту аборигени-мисливці лісової зони Європи отримали навички виготовлення глиняного посуду, землеробства, тваринництва, примітивної металургії міді тощо.
Як уже зазначалося, в ІУ-ІІ тис. до н.е. на базі згаданої аборигенної людності постала індоєвропейська сім"я народів, до якої належить переважна більшість мешканців сучасної Європи. Більшість дослідників вважає, що формування праіндоєвропейської мови та культури почалося в У тис. до н.е. в Південній Україні в ході контактів з трипільцями місцевої людності лісо-степового Подніпров"я та Лівобережжя. Від трипільців та інших представників балкано-дунайського неоліту пращури індоєвропейців отримали вищезгадані новації (глиняний посуд, землеробство, тваринництво, металургія міді). Однак, всі ці прогресивні нововвдедення запозичувалися разом з відповідною термінологією. Новітні дослідження лінгвістів показали, що сільськогосподарська лексика індоєвропейських народів значною мірою має близькосхідне походження.
Особливо багато землеробських і тваринницьких термінів, назв продуктів харчування, предметів побуту індоєвропейці запозичили у прахаттів та прахуритів, прабатьківщина яких розміщувалася в Малій Азії. Це й зрозуміло, адже саме звідси у УП тис. до н.е. прийшли в Східну Грецію пращури балканського неоліту. О.Старостін (1988) наводить велику кількість мовних запозичень з хаттської та хуритської мов в індоєвропейських, в т.ч.: akuo - кінь, kago - коза, porko - порося, hvelena - хвиля, вовна, auig- овес, hag - ягода, rughio - рож, жито, lino - льон, kulo - колоти, спис, gueran - жорнов, sel - село, dholo - долина, arho -ареал, простір, tuer - творог, sur - сир, bhar - ячмінь, penkue - п"ять, klau - ключ, medu - мед, солодкий, akro - поле, bar - зерно та багато інших.
Український лінгвіст з Москви В.Ілліч-Світич (1964) відзначав, що певну частку своєї аграрної, тваринницької та побутової лексики індоєвропейці запозичили з таких близькосхідних мов, як шумерська, прасемістська, еламська. Як приклад запозичень з прасемітської дослідник наводить слова: tauro - бик, gait - коза, agno - ягня, bar - зерно, dehno - хліб, зерно, kern - жорнов, sekur - сокира, nahu - посудина, корабель, haster - зірка, septm - сім та інш. З мови шумерів індоєвропейці запозичили корені: kou- корова, reud - руда, auesk - золото, duer - двері, hkor - гори та інш.
Зазначимо, що на час мовно-культурних контактів корінних мешканців Європи праіндоєвропейців з прибульцями з Близького Сходу у УІІ - ІУ тис. до н.е. східне узбережжя Середземного моря населяли спільні пращури афразійської групи народів. Лише з ІУ тис. до н е. з цієї спільноти почали виділятися семіти (араби та євреї), єгиптяни, бербери, кушити тощо. Тобто, відзначені В.Іллічем-Світичем прасемітські запозичення в індоєвропейських мовах вірніше називати афразійськими. Адже говорити про семітів до ІУ тис. до н. е. науково некоректно (Гамкрелидзе, Иванов, 1984, с.880).
Отже, простежений археологами та атропологами генетичний, культурний, антропологічний зв"язок балканського неоліту, а через нього і трипільської культури, з південноанатолійським центром становлення землеробства і тваринництва підтверджується новітніми лінгвістичними дослідженнями. Численні хатто-хуритські лінгвістичні запозичення в мовах індоєвропейців, які отримали навички землеробства та скотарства разом з відповідною термінологією від балкано-дунайських неолітиків, в т.ч. трипільців, дають підстави припускати, що останні в етно-мовному відношенні були споріднені з хатто-хуритами Малої Азії УП-1У тис. до н. е. (Мал. 7). Однак присутність серед індоєвропейських лінгвіністичних запозичень шумерських, прасемітських, еламських термінів свідчить, що балкано-дунайський неоліт не був монолітно хатто-хуритським. Очевидно було кілька різноетнічних міграційних хвиль з Близького Сходу в Грецію, в яких брали участь не тільки хатто-хурити Анатолії, але й афразійці, шумери, еламці Сирії, Палестини, Месопотамії.
Незважаючи на певну строкатість, балкано-дунайський неоліт, в т.ч. трипільська культура, генетично, культурно, антропологічно, в також етно-мовно тісно пов"язані з згаданими етносами Близького Сходу, які не належать до народів індоєвропейської мовної спільноти. Оскільки українці, на відміну від трипільців, є індоєвропейцями, то немає підстав вважати трипільців праукраїнцями. Українська культура та мова принципово різняться від культури та мови стародавніх народів Близького Сходу та їхніх родичів трипільців.
Якщо українці не є безпосередніми нащадками трипільців, то, може, вони прямі спадкоємці арійців, далекі пращури яких 5 тис. років тому рушили з українських степів на схід, а 3,5 тис.років тому завоювали східну Індію та Іран.
Вже говорилося про перехід до скотарства східних сусідів трипільців, що мешкали між Нижнім Дніпром та Доном у ІУ тис. до н. е. Археологам вони відомі під назвою середньостогівської, нижньомихайлівської, ямної культур. Отримані від трипільців та інших прибульців з Подунав’я скотарські навички прижилися і розвинулися в умовах степів півдня України. Стада корів та овець пересувалися в пошуках пасовиськ, що вимагало від скотарів рухливого способу життя. Це стимулювало винайдення та швидке поширення колісного транспорту, а також приручення в ІУ тис. до н. е. коня. Постійні переходи в пошуках пасовиськ призводили до збройних сутичок з сусідами, що мілітарізувало суспільство. Можливість накопичення худоби в одних руках створило умови для розшарування суспільства. З’явилася військова еліта. Мілітарізація суспільства зумовила будівництво найдавніших фортець, поширення культів верховного бога воїна-пастуха, бойової колісниці, зброї, вогню, сонця-колеса (свастика).
Ці ранні напівкочові скотарі залишили величезну кількість курганів. Археологи пізнають їх по так званому степовому поховальному комплексу. Його найважливішими елементами є курганний насип, скорчений та посипаний червоною вохрою кістяк небіжчика. В могилу часто клали зброю, прикрашені відбитками мотузки глиняні горщики, кам’яні антропоморфні стели (Мал. 5), а також дерев’яні вози (Мал. 8).
Безкраї степи та лісостепи, що простяглися від Північного Надчорномор’я на схід до Монголії, створили сприятливі умови для розселення цих найдавніших скотарів у східному напрямку. Вже у Ш тис. до н.е. ці переселенці досягли Алтаю, де сформували афанасїівську археологічну культуру, яка за усіма показниками дуже близька до свого генетичного пращура - ямної культури Північного Надчорномор’я.
У ІІ тис.до н.е. в лісостепах від Дніпра до Алтаю сформувалася зрубно-андронівська спільнота. Переважна більшість дослідників вважає ці напівкочові скотарські племена пращурами східної, індо-іранської гілки індоєвропейської сім’ї народів (Залізняк, 1994, с.87-117). Поширюючи скотарський тип господарства, андронівська людність просунулась з Північного Казахстану на південь і заселила Середню Азію. Саме це населення було тими легендарними аріями, які в середині ІІ тис. до н.е. зайняли Іран або Айріян, що значить “країна аріїв”. Приблизно в цей же час вони подолали хребти Гіндукушу і з Центральної Азії вийшли в долину Інду (Кузьмина, 1986).
На той час Індію населяли племена темношкірих дравидів, які створили в сточищі Інду розвинену Харапську цивілізацію з великими містами, фортецями, зрошувальними каналами. Однак, на час арійського завоювання Харапська цивілізація почала занепадати. Напівдикі скотарі, що називали себе аріями (благородними), мали військову перевагу над місцевими миролюбними землеробами. Бойові колісниці та філософія війни робили їх непереможними. Харапська цивілізація була зруйнована, а її носіїв перетворили на пригноблену частину суспільства - касту шудр (недоторканих).
Трохи пізніше цих подій священні гімни аріїв - веди- були записані їхньою мовою (санскритом). Найдавніший з цих релігійних текстів Рігведа датується другою половиною ІІ тис. до н.е. Рігведа лягла в основу індійського письменства, філософії, культури, релігії індуїзму (Ригведа, 1989). На початку І тис.до н.е. записана Авеста - збірник гімнів арійців Ірану.
За Рігведою, арії мешкали в басейні Інду. Вони були досить рухливими скотарями і все життя проводили на колесах. Жили в легких, розбірних, портативних житлах. Основою благополуччя арійців була велика рогата худоба. особлива увага приділялася конярству. Серед домашніх тварин були відомі вівці, коні, віслюки, собаки. У великі сімейні вози запрягали биків.Поклонялися коню та корові.
Основною ударною силою війська аріїв була двоколісна бойова колісниця, яку тягли двоє коней. Знали вершництво, але кіннота в бою не використовувалась. Піхота була допоміжним родом військ у горах. Головна зброя аріїв - лук та стріли.
Харчувалися арії переважно молоком та ячмінною кашею. Пшениці та рису не знали. М’ясо їли рідко, найчастіше під час релігійних свят. Із вовни та рослинних волокон ткали одяг. Знали металургію міді, золота, срібла. Посуди ліпили з глини. Горщики, зроблені на гончарному колі, вважали породженням демонів. Священні чаші були дерев’яними. До речі, священні дерев’яні чаші відомі з праарійських поховань культур степової бронзи ІІІ-ІІ тис. до н.е. від Дніпра до Північного Казахстану, а також з курганів скіфів, що були нащадками аріїв і мешкали на півдні України у І тис.до н.е.
Вірогідно саме з таких чаш пили загадковий священний напій соому або хаому. Цю галюциногенну рідину готували з соку якоїсь гірської рослини, змішаного з молоком чи медом. Останнім часом висловлено здогад, що соому готували з гриба-мухомора (Ригведа, 1989, с.445).
Арійці за Рігведою були вогнепоклонниками і спалювали померлих. Головними богами були Індра, Сур’я, Агні, Яма. Індра - це божество бурі, грому, блискавки, війни, Сур’я - сонця, Агні - вогню, Яма - підземного царства мертвих.
Арійці являли собою групу невеликих племен, які гуртувалися у нестійкі племінні об’єднання. Основою їх суспільства була патріархальна сім’я на чолі з старшим чоловіком. Кілька споріднених племен утворювали граму, що з санскриту перекладається як “селище, община”. До речі, саме від цього кореня походить українська громада.
Общини аріїв рухались зі своєю худобою та поклажею на возах у пошуках пасовиськ та угідь для вирощування ячменю. На одному місці затримувались не більше ніж на півроку, щоб зібрати врожай. грами нерідко ворогували між собою за пасовиська та джерела води. Тому словом “грама” позначався і військовий загін. Війна була звичайною, повсякденною справою аріїв. Позначалася вона буденним терміном, що перекладався з санскриту, як “боротьба за корів”.
Кілька сусідніх общин утворювали плем’я (віс), яке очолював цар (раджа). В його функції входила організація племені, захист та розширення меж племінної території, магічні офірування. Найближчою до раджі особою був його домашній жрець (пурохіта). Влада царя обмежувалася народними зборами (саміті), що буквально означає “сходка”. На таки зборах могли скинути поганого раджу і на його місце обрати іншого
Завойовники арії ділилися на три соціальні верстви, які звалися варнами, що перекладається як “кольори”. Брахмани - це жерці; кшатрії - воїни, правителі; вайш’ї - общинники, пастухи, хлібороби. Символами брахмана був жовтий колір та дерев’яна чаша для офірувань; кшатрія - червоний колір, колісниця та зброя; вайш’їв - синій колір, ярмо та плуг.
Неспростовні археологічні факти свідчать, про зпродження індо-іранської групи індоєвропейців у степах між Дніпром і Волгою не пізніше ІІІ тис.до н.е. (ямна археологічна культура). На думку фахівців тоді ж почалося формування визначальних елементів індо-іранського мовно-культурного комплексу вперше письмово зафіксованого в Рігведі більше 3 тис. років тому. Однак, генетичні витоки деяких сюжетів міфології аріїв з півдня України не є підставою для твердження, що їх творцями були праукраїнці.
Прихильники арійської версії походження українців використовують паралелі між українською мовою і санскритом, або знаходять у Рігведі відповідники украінським фолькльорним сюжетам. Численні приклади цих реально існуючих паралелей між мовою та культурою легендарних арійців та сучасних українців подає журнал “Індо-Європа”. Однак цього не достатньо щоб вважати аріїв праукраїнцями. Адже аналогічні численні сходження з мовою та міфами Рігведи чи Авести легко відшукати у мовах та культурах усіх народів індоєвропейської мовної сім’ї. Пояснюється це їх походженням від єдиного спільного пращура - праіндоєвропейців, які у У-ІУ тис. до н.е. мешкали в лісостепах та степах Південно-Східної України, Нижнього Дону, Кубані (Залізняк, 1994, с.89-95).
Арійці - один з багатьох етносів східної, індо-іранської гілки індоєвропейської сім’ї народів. Тому значно більший ступінь спорідненості з аріями мали скіфи або сармати, мова яких також належала до іранських. Нащадками аріїв можна вважати й інші народи східної індо-іранської гілки індоєвропейців -- таджиків та саків Середньої Азії, носіїв мови хінді та урду Індії, пуштунів Афганістану, персів Ірану, аланів та осетинів півдня Східної Європи та Кавказу тощо. Переважна більшість серйозних вчених визначає спорідненість згаданих народів з арійцями, але вважає останніх своєрідним окремим народом. Не вдаючись в подробиці, зазначимо, що арії для нас є такими ж далекими родичами, як, наприклад, англійці, греки чи вірмени, з якими українці пов'язані дуже давнім спільним походженням від найдавніших індоєвропейських скотарів лісо-степового Подніпров'я.
Отже, праарійці Східної України ІУ-ІІІ тис. до н.е. були безпосередніми пращурами не слов’ян, а індо-іранської гілки індоєвропейців. Щодо можливих предків слов’янських народів (в т. ч. українців), то на думку археологів (Б.Рибакова, С.Березанської, Є.Максимова та ін.) у той далекий час вони були північними сусідами трипільців. До числа праслов’янських археологічних культур більшість фахівців зараховує генетично пов’язані спільноти Північно-Західної України починаючи від культур шнурової кераміки кінця ІІІ тис. до н. е. Волині, Прикарпаття та Південного Полісся (мал. І). Конкретно це середньодніпровська, стжижовська, городоцько-здовбицька культури шнурової кераміки, що дали початок тшинецькій та сосницькій культурам середньої бронзи. На останніх виросли білогрудівська та лебедівська культури пізньобронзової доби. Їх безпосередніми нащадками є культури підгірцівська, милоградівська та скіфів-орачів лісостепового Правобережжя І тис. до н. е. На цьому генетичному підгрунті виросла перша достовірно праслов’янська спільнота - зарубинецька культура рубежу н. е.
Останнім часом з’явилися археологічні матеріали, що дозволяють опустити коріння цього праслов’янського етногенетичного ланцюга аж до мезоліту балтійської традиції. Виявилося, що культури шнурової кераміки виросли з культури кулястих амфор, пращуром якої є неоліт лійчастого посуду ІУ тис. до н.е., який у свою чергу постав внаслідок південних впливів на балтійський мезоліт У тис. до н. е. (Залізняк, 1994, с.89, 97-99). Зазначимо, що н весь цей довгий ланцюг археологічних культур, що розвивалися на прабатьківщині слов’ян та українців у Північно-Західній Україні протягом У - І тис. до н. е., не лишили праукраїнці чи навіть праслов’яни. Це лише дуже далекі наші пращури, від яких походять не тільки слов’яни, але й балти і навіть германці. Переважна більшість зазначених археологічних культур була залишена спільними пращурами слов’ян, балтів і навіть германців.
Таким чином, немає ніяких серйозних наукових підстав вважати українцями ні трипільську людність Правобережної України, ні стародавніх аріїв Індії та Ірану, про що твердять автори деяких публіцистичних статей останніх років.
Так звана трипільська версія походження українців стверджує, що український етнос вже існував за часів трипільської археологічної культури, тобто 5 -- 7 тис. років тому. Українська історія зразу стає виключенням із загальноєвропейської. Адже більшість народів помірної смуги Європи має вік близько 1,5 тис.років. Лише греки мають наукові підстави опускати свої національні корені в глибину віків на 3,5 тис. років. Письмові джерела переконливо свідчать про існування протогрецької (мікенської) мови уже в середині ІІ тис. до н.е., тобто за часів завоювання аріями долини Інду.
Показово, що прибічники такого надзвичайно давнього віку українців є, як правило, аматори, а не фахівці-історики. Пояснюється це тим, що фахівці розуміють неможливіть довести безперервність культурно-історичного розвитку на українських теренах від трипільської культури до історичних українців. А це необхідна умова встановлення віку всякого суспільно-історичного явища (держави, народу, міста, культурно-історичного регіону) методами історії чи археології.
Так, історія Риму починається не з появи людини на Апеннінському півострові, а з заснування на Капітолійському пагорбі саме цього міста, безперервний розвиток якого простежено до наших днів.
Трипільсько-арійська версія етногенезу українців є типовим прикладом історичної міфотворчості, бо надто погано аргументується науковими фактами. Вона є породженням щирого патріотизму, зрозумілої недовіри до офіційної науки, аматорства та постколоніального комплексу меншовартості. Користь від цього псевдонаукового, суперпатріотичного жанру українській державі сумнівна, а шкода -- очевидна. Крім того, що в наш складний час дезорієнтується громадськість, дискредитується українська історична наука в боротьбі з ідеологічними супротивниками незалежності України.
Все це утруднює вирішення доленосного для української державності і найважливішого для національної історичної науки завдання. Мається на увазі відновлення законного права українців на історичну спадщину Київської Русі як першої української держави. Без цього історичного фундаменту неможлива побудова незалежної України. Адже всяка реанімація Російської імперії, навіть у пом'якшеному східнослов'янському варіанті О.Солженіцина, буде виглядати закономірним відновленням історичної справедливості, возз'єднанням колись ніби-то єдиного давньоруського народу, насильницьки розчленованого агресивними сусідами. Отже, проблема етногенезу українців та їхньої держави має вирішальне значення для побудови самостійної України.
Але будувати державу на неправдивих історичних міфах типу трипільської версії походження українців теж небезпечно. Вра***мо сумний досвід наших східних сусідів, які будували Велику Росію на історичному міфі про Москву як третій Рим. Він проголошував династичні права московського князя на всі землі Київської Русі та Візантії, виправдовуючи імперську експансію в південно-західному напрямку. Очевидна неправдивість та імперська тенденційність цієї псевдоісторичної концепції є однією з причин ідеологічної кризи та розпаду Російської імперії.

а как будет "горожанин"?

..ты ЭТО прочитал?

не, не читал.
просто подумал, а как?
а "градообразующее предприятие", например?

я уж молчу про Новгород Северский...

"градообразующее предприятие" - містобудівне підприємство
Новгород Сіверський...
Городити, град, город, городок, городище, огорожа...
Каклі візьміть краще карту України і подивіться скільки населених пунктів з назвою Городок, Городище, та закінченням на -город та -град.

>>містобудівне підприємство
этто градостроительное , я спрашивал про градообразующее.

Так что там с Новгород Северским, как это будет на мове?

Чурка а ти не знаєш?
Горожанин - мешканець, горожанин (застаріле)
Каклі а скажіть звідки в російській "мещанин"?

Да звидкЫ *** могуть знатЫ.. звидкЫ... в росийский взялося то слово.....ты краще у кацапив спЫтай.....

мешканец - это житель, мешканец может быть и мешканиц сила.

Горожанин - это житель именно города.

Мещанин, обыватель - переводи, знавець.
Кстати "***ами" ты кого тут именуешь, я чтото недопонял?

мешканец - это житель, мешканец может быть и мешканиц сила.

Горожанин - это житель именно города.

Мещанин, обыватель - переводи, знавець.
Кстати "***ами" ты кого тут именуешь, я чтото недопонял?
Цікаво а що, це за мова така? Це мабуть "русский (Молдавия)". Тепер буду знати чим відрізняється "русский (Россия)" від "русский (Модавия"). Не мова - а прямо сила інтелекту.

1.

Настоящее имя «Медведева Дмитрия Анатольевича» - МЕНАХЕМ ААРОНОВИЧ МЕНДЕЛЬ, ЕВРЕЙ.
При рождении получил имя Давид, после обрезания – Менахем.
По паспорту – русский.


РОДИТЕЛИ:

- ОТЕЦ, МЕНДЕЛЬ ААРОН АБРАМОВИЧ, ЕВРЕЙ
По паспорту - Анатолий Афанасьевич Медведев, русский.Интересно, как зовут сотрудника МВД, выдавшего еврею, Менделю Аарону Абрамовичу, паспорт с русской фамилией, именем и, самое невероятное, - с русским отчеством - АФАНАСЬЕВИЧ, зачислив отца Аарона Менделя, деда Давида Менделя, АБРАМА Менделя, в русские?
Кто снабжает евреев паспортами с подложными данными?
Кто помогает евреям обманывать русское население?
Кто ведёт подрывную деятельность против России?
- МАТЬ, ЦИЛЯ ВЕНИАМИНОВНА, ЕВРЕЙКА.По паспорту - тоже еврейка, но уже - Юлия Вениаминовна, т.е. воспринимается со слуха как не-еврейка - мошенничество.
ЖЕНА – ЕВРЕЙКА, в девичестве носила ЕВРЕЙСКУЮ фамилию ЛИННИК
Журналисты Израиля совершенно ОТКРЫТО ПИШУТ О ЕВРЕЙСТВЕ «МЕДВЕДЕВА».


Цель визита в Москву Госсекретаря США, Кондолизы Райс, была одна: определение кандидатуры преемника, то есть, новой еврейской «шестерки» на формальный для так называемого, «мирового правительства»
Находящиеся в России евреи и негритянка из Америки

сошлись на Менделе.

«ВЫБОРЫ» И «ПРЕЗИДЕНТСТВО» МЕНДЕЛЯ.
Конечно же, сотрудники Избиркома должны были не регистрировать человека с подложными данными в паспорте (там прекрасно знали, что никакого русского, Медведева в природе и в окружающей нас среде не существует, а есть еврей – Мендель), а сдать его в милицию.


В, так называемой, ЦИК зарегистрировали кандидатом в Президенты РФ Менахема Менделя под именем Дмитрий Медведев, скрыв от избирателей настоящее имя, еврейство И КРИМИНАЛЬНОЕ ПРОШЛОЕ претендента, потому, что там давно сидят жиды, а председателем был вовремя назначен еврейский протеже, ВЛАДИМИР ЧУРОВ.

Чуров, ролик с урной:http://compromat.ru/main/vybory/vbros730.htm
ЧУРОВ и МЕНДЕЛЬ четыре года вместе работали в одной «команде» с Шаломовым (Путиным), занимавшим с 1990 по 1996 год, сначала должность советника, а затем первого заместителя мэра Санкт – Петербурга, еврея, А. Собчака, и возглавлявшим Комитет по внешним связям (КВС).

Используя своё служебное положение, гражданин Шаломов (со своей «командой») занимался
- мошенническими операциями по продаже:
российских судов по заниженным ценам,
кораблей военно-морской базы через порт Ломоносов,
подводных лодок за границу через Ленинградское Адмиралтейское объединение;
- контрабандой природных ресурсов из России и ввозом в нашу страну импортных товаров.

Учреждались фирмы, через которые «прокручивались», а затем присваивались бюджетные деньги. Например, через корпорацию «ХХ трест» были переведены бюджетные средства в Испанию. Там, в городе Торвиехо, была куплена гостиница. Часть украденных средств пошла на покупку Шаломовым виллы в испанском городе Бенидорм (материалы имеются в КРУ Минфина РФ по г. Санкт-Петербургу и обл.).
Будучи вице-мэром Санкт-Петербурга, Шаломов, отвечал за лицензирование ряда казино, получая за каждую лицензию от 100 до 300 тыс. долларов США. Кроме того, он являлся учредителем всех элитных клубов города.
Менахем Мендель непосредственно участвовал в этом воровстве. Он, например, выполнял поручения Шаломова по переводу денежных средств на разного рода строительные проекты. ДЕНЬГИ РАЗВОРОВЫВАЛИСЬ при посредничестве 20-го стройтреста, который возглавлял Сергей Никешин. Конкретный пример: [b]Д. МЕНДЕЛЬ контролировал денежный перевод на ВОССТАНОВЛЕНИЕ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМА В ГРЕЦИИ. О ДАЛЬНЕЙШЕЙ СУДЬБЕ ЭТИХ ДЕНЕГ НИЧЕГО НЕ ИЗВЕСТНО. Переводы осуществлялись через банк братьев Ковальчук - «Россия». А, ведь, Мендель утверждает, что крещеный.


ЦЕПОЧКА ПРИДУРКОВАТЫХ ПРЕЗИДЕНТОВ ЕВРЕЕВ. РОССИЯ В ЭТОМ ПЛАНЕ ПРОСТО УНИКАЛЬНАЯ СТРАНА!






2.
ПУТИН (ЕВРЕЙ, ШАЛОМОВ) Владимир Владимирович - чекист и политикан, масон.

«Евреи говорят, что Путин по «батюшке» - ЭПШТЕЙН
.




УГОЛОВНЫЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ШАЛОМОВА, СОВЕРШЕННЫЕ ИМ ДО ВЫБОРОВ 2000 ГОДА И СКРЫТЫЕ ОТ ИЗБИРАТЕЛЕЙ

13 мая 2000 года в Вадузе, столице Лихтенштейна, был арестован адвокат Рудольф Риттер, брат министра экономики Лихтенштейна. Немного раньше, в апреле, в западную печать просочился отчет германской спецслужбы BND, в которой Риттер был назван агентом колумбийского «наркокартеля» братьев Очоа и российской организованной преступности. В докладе, в частности, упоминалась основанная Риттером компания SPAG, которая использовала деньги колумбийской наркомафии для приобретения недвижимости в Петербурге. Как утверждалось в печати, «крышей» SPAG и лично Риттера в Питере был Владимир Шаломов, который в то время отвечал в петербургской мэрии за внешнеэкономические связи. Официально Шаломов оставался консультантом фирмы (SPAG) до 23 мая 2000 года.

1. В. Шаломов участвовал в приватизации, в частности:
Балтийского морского пароходства (БМП). Контроль за БМП позволил организовать продажу российских судов по заниженным ценам, при этом все действия осуществлялись через криминального авторитета Требера И.И.;

2. С помощью вице-губернатора Санкт-Петербурга Гришанова (бывшим командующим Балтийским флотом) Шаломов через порт Ломоносов занимался продажей кораблей военно-морской базы. Данный порт, находящийся на территории бывшей военно-морской базы и созданный Собчаком, Шаломовым и Черкесовым, является пропускным пунктом по контрабанде природных ресурсов из России и ввозу в нашу страну импортных товаров.

3. Весной 1998 года на предвыборную кампанию Собчака было переведено из банка «Царскосельский» в Швейцарский банк около 30 млн долларов США, проводку контролировали Шаломов, Черкесов, Григорьев (Материалы находились у начальника Службы СКРОСО УФСБ Десятникова Б.О.).

4. Глава администрации Василеостровского района В.Голубев знаком с Шаломовым со времени работы в 1 Службе УКГБ СССР по г. Ленинграду. Бывшие коллеги организовали ряд фирм, через которые «прокручиваются», а затем присваиваются бюджетные деньги.

5. Будучи вице-мэром, Шаломов через Ленинградское Адмиралтейское объединение организовал продажу подводных лодок за границу. В 1994 году зам. Генерального директора объединения был убит (одна из версий – за отказ осуществить незаконную продажу военного имущества за границу).

6. Балтийская финансовая группа (БФГ, генеральный директор Капыш) ежемесячно финансово помогает Шаломову и Черкесову. В 1994-95 гг. у Капыша по нефтяному терминалу Морского порта возник конфликт с одним из учредителей терминала, Капыш заказал убийство этого учредителя. Шаломов за 50 тыс. долларов США уговорил учредителей урегулировать конфликт, после чего противник Капыша выехал в Израиль.

7. Созданная Шаломовым, совместно с депутатами Законодательного собрания Нижешиным и Гольдманом, корпорация «ХХ трест» перевела в Испанию бюджетные средства, полученные на строительство, в том числе, бизнес-центра «Петр Великий». В Испании в городе Торвиехо была куплена гостиница. Часть украденных средств пошла на покупку Шаломовым виллы в испанском городе Бенидорм (материалы имеются в КРУ Минфина РФ по г. Санкт-Петербургу и обл.).

8. 12 декабря 1997 года джип, в котором с превышением скорости ехал В.Путин (на законном основании – с правительственной «мигалкой») на 17-м километре Минского шоссе насмерть сбил пятилетнего Дениса Лапшина («Новая газета», #8 (577), 14-20 февраля 1999). Водитель В. Шаломова Зыков Б.Б. не был арестован и в 1999 году подпал под амнистию.

9. Одновременно можно констатировать, что В. Шаломов плохо справлялся со своими служебными обязанностями, возглавляя ФСБ. В это время в России совершен ряд крупных преступлений, которые так и не были раскрыты. Это значит либо профнепригодность Шаломова, либо сотрудничество его с преступниками.

ЭТА И ДРУГАЯ АНАЛОГИЧНАЯ ИНФОРМАЦИЯ БЫЛА УТАЕНА ОТ ИЗБИРАТЕЛЕЙ – ещё одно преступление. Часть избирателей, не зная того, проголосовала за преступника.


ДАЛЬНЕЙШИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ШАЛОМОВА:


- уничтожение вместе с евреями и кавказцами восьми миллионов человек русского населения.

- предоставление втайне от коренного населения гражданства РФ десяткам миллионов иностранцев, в основном кавказцам. Вопрос по такому огромному количеству «завозимых» иностранцев должен решаться на референдуме. Тут нужно спрашивать разрешение народа.

- заключение договора об экспорте алмазов в ЮАР. Каждый знает, что для государства выгоднее построить заводы по огранке алмазов внутри страны, а затем продавать готовые изделия. Какова дальнейшая судьба русских алмазов? Сколько стоит одно колечко с маленьким бриллиантиком в магазине?

- «крышевание» бесконтрольного экспорта нефти, газа, электричества, цветных металлов… Деньги от их реализации в Россию не поступают, а расходятся по карманам евреев.

- строительство нефтепровода в Китай с целью увеличения прибыли государственных преступников (при этом стремительно уничтожаются природные ресурсы страны).

- Шаломов втайне от населения страны передал (скорее всего, продал) Китаю больше 300 кв. км территории РФ.

«Китайцы активно заселяют отданные Шаломовым территории под Хабаровском новое китайское приграничье - широко известные амурские острова Большой Уссурийский и Тарабаров – активно заселяют китайцы. Данные территории по условиям соглашения между Россией и Китаем, подписанным Шаломовым 1 июня 2005 года, переходят с нового года под суверенитет КНР. Всего китайцы получили больше 300 кв. км русской земли. Первое массовое появление китайцев на Большом Уссурийском началось пять лет назад группами по 20-30 человек. Земли, которые остались по юго-западную сторону контрольно-следовой полосы (КСП), пока считаются российскими. Но без специального пропуска гражданину России туда уже не попасть. На остров Тарабаров можно попасть каждый день в три часа пополудни: военные закрывают для движения кораблей амурскую протоку самым длинным на Дальнем Востоке мостом. Проезд по мосту минует посты и проверки документов».

Военные объекты перешли к китаю.
в СМИ до сих пор ничего об этом не говорится.

«О переходе в собственность КНР полей и сенокосов, которыми десятки лет пользовался местный колхоз, напоминает гранитный столб, украшенный змеящимися иероглифами. Все, пока еще местные знают, что столб обозначает принадлежность этих земель Чжунго (Срединному государству). Этот и еще 10 пограничных знаков с иероглифами появились на островах летом, сразу после того, как завершилась демаркация новой границы. Столбы вытянулись в линию поперек Большого Уссурийского острова от протоки до основного русла Амура. Китайцы подчеркивают, что навсегда».
Подробнее: http://www.rons.ru/kitai-ostrova

- закрытие русских издательств, сайтов под предлогом борьбы с терроризмом, экстремизмом, антисемитизмом…

- уничтожение вместе с евреями промышленности, сельского хозяйства, науки, культуры, образования, здравоохранения, спорта.

- «крышевание» сотрудников иностранных спецслужб, занимающихся диверсионной деятельностью на территории России.

ЗА ПЕРИОД С 2000 ПО 2008 ГГ.:

- численность русского народа уменьшилась примерно на 8 млн. человек.
- число абортов сохраняется на уровне 2 млн. в год.
- уровень медицинского обслуживания резко упал. Бесплатная государственная система здравоохранения разрушена и заменена платной, частной медициной, недоступной подавляющему большинству граждан. Лишить граждан работы и требовать оплаты за медицинское обслуживание – это преднамеренное уничтожение населения, спланированное исполненное евреями.

- в России легализовались десятки лиц с состояниями свыше 1 млрд. долларов США:
при Ельцине в России значилось лишь 7 миллиардеров,
при Путине их число увеличилось почти в 10 раз.

- Шаломов открыл границы для потоков нерусских иммигрантов, принципиально изменив миграционное законодательство. В русских городах образовались многочисленные общины инородцев, терроризирующее местное русское население при покровительстве ставленников Шаломова, находящихся на ключевых административных и правоохранительных должностях. Любые протесты подавляются беззаконными арестами и произвольными решениями жидовских судов:[url] http://kiev1.org/page-711.html[/url]

- Шаломов сделал все, чтобы не допустить оказание помощи и поддержки русским соотечественникам за рубежом (бюджетные затраты на поддержку соотечественников остались на том же уровне, что и при Ельцине). Для участия в работе Конгресса российских соотечественников были приглашены подставные организации, созданные местными «элитами» соседних стран, проводящими антирусскую политику.

Шаломов фактически признал независимость Чечни и правомерность изгнания оттуда полумиллиона русских.
Были амнистированы бандиты, воевавшие против российской армии, а некоторые из них получили высшую награду: «Герой России». Русским беженцам (смешно, да – русский – беженец на территории РФ) из Чечни не оказано никакой помощи.

Безвозвратные выплаты Чечне из российского бюджета составляют ежегодно 1 млрд. долларов США.

- Шаломов систематически уничтожает русскую культуру, отдав контроль за всеми ведущими учреждениями культуры, образования и средств массовой информации инородцам или извращенцам. Средства массовой информации систематически занимаются разрушением традиционной морали, дискредитацией русской истории, искажением русского языка и подменой культурных образцов русской классики низкопробными подделками. Высшее образование практически повсеместно стало платным и доступным только наиболее богатым слоям населения. Школьное образование прекратилось, школы в течение многих лет выпускают в жизнь миллионы невежественной молодежи, не имеющей элементарных знаний. Учреждения культуры по всей стране влачат жалкое существование.

- Усилились полицейские репрессии, стало обычным делом запрещение книг и закрытие русских, издательств, сайтов. Евреи указывают, какие книги можно читать, а какие – нет.

- в тюрьмах находится около 300 политических заключенных, осужденных или находящихся под следствием за политическую деятельность в русских организациях.

- Шаломов разгромил единственную патриотическую партию, имевшую представительство в парламенте – партию «Родина», не допустив ее на региональные выборы 2005-2006 гг., а затем инспирировав внутренний переворот и слияние партии с левацкой Партией Жизни.

- Шаломов не допустил на парламентские выборы 2007 года ни одной патриотической организации, которая поднимала бы «русский вопрос».

- Шаломов постоянно посещает общественные собрания российских татар, российских евреев, диаспор, но никогда не принимал участия в общественных мероприятиях русских организаций.

- Шаломов окончательно запретил преподавание в школе «Основ православной культуры». Зато он открыто поддерживает самые теплые отношения с лидером хасидов Берл Лазаром.

строительство мечетей.

- Шаломов создал, так называемую, «Общественную палату при Президенте Российской Федерации», включив в нее наиболее одиозных врагов русского народа, предоставив им особый статус.

- Шаломов создал тоталитарную партию российских чиновников – «Единую Россию» (жидомасоны). И возглавил ее список на выборах 2007 года, нарушив надпартийный статус Президента Российской Федерации. Эта, так называемая, «партия» представляет собой группу подставных лиц, находящихся на содержании у еврейских преступников, но продолжающая воровать и самостоятельно:[url] http://www.wek.ru/politic/4927
http://scandaly.ru/news/news5560.html[/url]

- Шаломов окончательно подорвал дееспособность российской армии. При нем были уничтожены ведущие военные академии, происходит расхищение новейших военных технологий в космической отрасли, затоплена станция «Мир».
Промышленное производство потеряло полностью технологии более 100 видов боеприпасов, определяющих боевые возможности многих систем вооружения... артиллерия, танки, самолёты, вертолёты, остались без снарядов, мин и других боевых средств. Промышленность уже не в состоянии производить весь комплектный ряд боеприпасов.
Неприкосновенный запас боеприпасов снизился до 20-25% от необходимого уровня – украдено и продано за границу: в результате «пожаров» исчезли более десяти тысяч вагонов с боеприпасами. Этого бы хватило на четыре штурма Берлина!

- радикально сокращена морская компонента российских вооруженных сил. Ликвидированы ведущие военные производства и военная наука.

- осуждены на длительные годы лишения свободы русские офицеры, воевавшие против бандитов в Чечне - Буданов, группа Ульмана, Аракчеев и Худяков.

- А, вот, численность полицейских сил, наемников, уже неоднократно использованных против гражданского населения, ветеранов, пенсионеров, молодежи.. , превысило вдвое численность российской армии.

- при Шаломове произошло полное разложение правоохранительной системы, которая стала формой организованной преступности. В преступную деятельность включены:
а) спецслужбы (торговля военными секретами и монополизация внешнеэкономической деятельности),
б) суды (выполнение указаний коррумпированного чиновничества),
в) милиция (вымогательство денег у предпринимателей, повсеместная практика незаконного взимания денег с автомобилистов, прямое участие в организации преступлений и их укрывательстве),
г) прокуратура и следственные органы, уклоняющиеся от расследования экономических преступлений.

- Главной задачей «спецслужб» стало обеспечение безопасности небольшой группы преступников – евреев и их пособников.

- Шаломов создал «еврейскую вертикаль коррупции» - касту чиновников, защищенную специальным статусом. Высшие чиновники совмещают государственную службу с участием в советах директоров крупнейших топливных предприятий, где получают денежные суммы, многократно превышающие зарплату. В Государственной Думе депутаты правительственной фракции «Единая Россия» с ведома Шаломова получают крупные денежные вознаграждения, своеобразную денежную «стипендию».

- при Шаломове на государственной службе оставлены наиболее одиозные деятели Ельцинского правительства:
ЕВРЕЙ, Чубайс
ЕВРЕЙ, Кириенко
ЕВРЕЙ, Черномырдин

Практически полностью сохранен средний слой правительственных чиновников. В правительстве господствует семейственность и непрофессионализм. Министерство обороны возглавил человек, не имеющий никакого отношения к армии – профессиональный торговец нефтью и зять премьер-министра. Министерством здравоохранения руководит бывший заместитель министра финансов, гражданская жена министра промышленности, ни дня не работавшая в сфере медицины. Все назначения Шаломов осуществляет исключительно из принципа личной преданности и вне зависимости от профессиональных навыков.







- Шаломов сохранил анклавы сепаратизма в Чечне, Татарии, Башкирии, Чувашии, Калмыкии и других российских республиках, где проводится политика подавления всего русского (в т.ч. и русское предпринимательство) и обеспечил несменяемость на важнейших государственных должностях этнических сепаратистов.

- есть основания полагать, что в 1999 году дома в Москве были взорваны по приказу Шаломова. Цель – вызвать возмущение общества, а затем, пообещав принять решительные меры против террористов, привлечь на свою сторону избирателей, поднять рейтинг партии «Единство» и обеспечить победу самого Шаломова на президентских выборах. Не смотря ни на что, в первом туре победил Зюганов. Информация о результатах выборов была подменена евреями.

КАЗНОКРАДСТВО.

Состояние Шаломова - $40 млрд.



Талмуд:
Schulchan Aruch, Choszen Hamiszpat 388: «Вся собственность других наций принадлежит еврейской нации, которая таким образом имеет право пользоваться всем без стеснения».

За 8 лет вредительства Шаломова русское население страны сократилось более, чем на 8 млн. человек. Какой следующий срок и где следует определить Шаломову? Или, просто, расстрелять эту тварь.

Белковский: "Он контролирует 37% акций Сургутнефтегаза, 4,5% акций Газпрома, в компании Gunvor через своего представителя Тимченко имеет 50%"
Политолог Станислав Белковский дал интервью немецкому изданию Die Welt, в котором утверждает, что Шаломов является крупным бизнесменом. По его словам, «он контролирует 37% акций «Сургутнефтегаза», рыночная стоимость которого составляет 20 млрд долларов. Кроме того, он контролирует 4,5% акций «Газпрома». В компании Gunvor, торгующей нефтью, Шаломов через своего представителя Геннадия Тимченко имеет 50%. В прошлом году ее оборот оставил 40 млрд долларов, а прибыль – 8 млрд».

От прежнего руководства СССР осталось такое невероятное количество резиденций, санаториев, спецтранспорта и другого имущества, что их нужно было сокращать.

Но Шаломову того, что уже было, оказалось мало:

- «В 2001 году Воронежский авиационный завод завершил строительство нового президентского авиалайнера. Отделка самолета Шаломова Ил-96-300-ПУ(М).
(президенты Финляндии, Швеции, Норвегии пользуются при перелётах обыкновенными пассажирскими самолетами.)

Ремонт уже имевшейся представительской яхты «Кавказ», обошелся казне в полтора (1.5) миллиона долларов США».

- Стоимость другой яхты «Олимпия» порядка 50 млн. долларов США

- Почти во всех губерниях, где позволяют природные условия, местная власть инициирует создание своих горнолыжных баз, готовых в любой момент принять высоких гостей.

- «В 2002 году, в апогей первого президентского срока, чтобы обеспечить питьевой водой резиденцию главы государства, расположенную в подмосковном Усове, от «трубы» отключили всю близлежащую деревню. Мало того, ее жителям строго-настрого запретили без специального на то разрешения ходить в здешний лес и на речку».

- «Шаломов еще не стал президентом, а для него в заповедном Подмосковье уже строилась новая роскошная резиденция. А потом решили, что и во второй столице, в Санкт-Петербурге, у главы государства тоже должна быть «крыша над головой», и построили городскую резиденцию на Крестовском острове. А после задумали из Константиновского дворца создать еще и морскую резиденцию. Идея, по оптимистическим оценкам, обошлась казне (бюджету) примерно В $350 миллионов, а с учетом расходов на 8-полосную автомагистраль от аэропорта «Пулково» до Стрельни потянет НА $1.5 миллиарда».

- Ремонт уже имевшейся представительской яхты «Кавказ», обошелся казне В 1.5 (полтора) миллиона долларов США».

- Из описательной части к проекту "Олимпии": "Концепция Feadship 663, названного впоследствии "Олимпией", изначально пришла в голову одному американскому яхтсмену. В основу идеологии яхты американец заложил идеи открытости и прозрачности". Незадолго до первого появления в Сочи "Олимпии" (2002 год) туда же после восьмимесячной модернизации на одной из судостроительных баз Санкт-Петербурга вернулось и еще одно представительское судно президента - 45-метровая яхта "Кавказ", построенная в 1980 году по заказу Брежнева.
Яхта "Буревестник" стоимостью в 3 миллиона долларов, построена специально для Шаломова к 300-летию Петербурга. Теперь этот катер стоит почему-то на балансе ленинградской военно-морской базы ВМФ.

- Почти во всех губерниях, где позволяют природные условия, местная власть инициирует создание своих горнолыжных баз, готовых в любой момент принять высоких гостей.

- «В 2002 году, в апогей первого «президентского» срока, чтобы обеспечить питьевой водой резиденцию главы государства, расположенную в подмосковном Усове, от «трубы» отключили всю близлежащую деревню. Мало того, ее жителям строго - настрого запретили без специального на то разрешения ходить в здешний лес и на речку».
Талмуд
Baba Necia 114,6: "Евреи - человеческие существа, а другие нации мира не люди, но звери."



3.
ЕВРЕЙ, ЗАМЕШАННЫЙ В РИТУАЛЬНЫХ УБИЙСТВАХ РУССКИХ ДЕТЕЙ И НАРКОТОРГОВЛЕ.

Берл Лазар, один из предводителей экстремисткой, еврейской секты Хасидов, главарь еврейского националистического движения Хабат- Любавич, с штабом в США, так называемый главный раввин евреев в России, имеет 4 гражданства.
Про нароктики: http://communist.borda.ru/?1-1-80-000008.....-0-0-1228342693

Берл Лазар: "Мы боимся изучения российскими детьми Православия"
Российские хасиды выступили против "Основ православной культуры" и за внесение в российский календарь дня памяти жертв холокоста… (Подробнее тут: http://www.rusk.ru/newsdata.php?idar=175646)


4.
СПИСОК ЕВРЕЕВ ПЕРЕМЕНИВШИХ ФАМИЛИЮ:
(имеют прямое отношение к гусской мевдепутниской власти)

Кириенко (Исраитель) Сергей - гешефтмахер и политикан, масон,


Лужков (Кац) (Л. - фамилия от первой жены), Юрий Михайлович (1936) - политикан и гешефтмахер, масон

Черномырдин (Шлеер) Виктор Степанович (1938) - гешефтмахер, политикан, масон,



Чубайс (Сагал) Анатолий Борисович (1955) - политикан, гешефтмахер, масон



1. Настоящее имя «Медведева Дмитрия Анатольевича» - МЕНАХЕМ ААРОНОВИЧ МЕНДЕЛЬ, ЕВРЕЙ. При рождении получил имя Давид, после обрезания – Менахем. По паспорту – русский. РОДИТЕЛИ: - ОТЕЦ, МЕНДЕЛЬ ААРОН АБРАМОВИЧ, ЕВРЕЙ По паспорту - Анатолий Афанасьевич Медведев, русский.Интересно, как зовут сотрудника МВД, выдавшего еврею, Менделю Аарону Абрамовичу, паспорт с русской фамилией, именем и, самое невероятное, - с русским отчеством - АФАНАСЬЕВИЧ, зачислив отца Аарона Менделя, деда Давида Менделя, АБРАМА Менделя, в русские? Кто снабжает евреев паспортами с подложными данными? Кто помогает евреям обманывать русское население? Кто ведёт подрывную деятельность против России? - МАТЬ, ЦИЛЯ ВЕНИАМИНОВНА, ЕВРЕЙКА.По паспорту - тоже еврейка, но уже - Юлия Вениаминовна, т.е. воспринимается со слуха как не-еврейка - мошенничество. ЖЕНА – ЕВРЕЙКА, в девичестве носила ЕВРЕЙСКУЮ фамилию ЛИННИК Журналисты Израиля совершенно ОТКРЫТО ПИШУТ О ЕВРЕЙСТВЕ «МЕДВЕДЕВА». Цель визита в Москву Госсекретаря США, Кондолизы Райс, была одна: определение кандидатуры преемника, то есть, новой еврейской «шестерки» на формальный для так называемого, «мирового правительства» Находящиеся в России евреи и негритянка из Америки сошлись на Менделе. «ВЫБОРЫ» И «ПРЕЗИДЕНТСТВО» МЕНДЕЛЯ. Конечно же, сотрудники Избиркома должны были не регистрировать человека с подложными данными в паспорте (там прекрасно знали, что никакого русского, Медведева в природе и в окружающей нас среде не существует, а есть еврей – Мендель), а сдать его в милицию. В, так называемой, ЦИК зарегистрировали кандидатом в Президенты РФ Менахема Менделя под именем Дмитрий Медведев, скрыв от избирателей настоящее имя, еврейство И КРИМИНАЛЬНОЕ ПРОШЛОЕ претендента, потому, что там давно сидят жиды, а председателем был вовремя назначен еврейский протеже, ВЛАДИМИР ЧУРОВ. Чуров, ролик с урной:http://compromat.ru/main/vybory/vbros730.htm ЧУРОВ и МЕНДЕЛЬ четыре года вместе работали в одной «команде» с Шаломовым (Путиным), занимавшим с 1990 по 1996 год, сначала должность советника, а затем первого заместителя мэра Санкт – Петербурга, еврея, А. Собчака, и возглавлявшим Комитет по внешним связям (КВС). Используя своё служебное положение, гражданин Шаломов (со своей «командой») занимался - мошенническими операциями по продаже: российских судов по заниженным ценам, кораблей военно-морской базы через порт Ломоносов, подводных лодок за границу через Ленинградское Адмиралтейское объединение; - контрабандой природных ресурсов из России и ввозом в нашу страну импортных товаров. Учреждались фирмы, через которые «прокручивались», а затем присваивались бюджетные деньги. Например, через корпорацию «ХХ трест» были переведены бюджетные средства в Испанию. Там, в городе Торвиехо, была куплена гостиница. Часть украденных средств пошла на покупку Шаломовым виллы в испанском городе Бенидорм (материалы имеются в КРУ Минфина РФ по г. Санкт-Петербургу и обл.). Будучи вице-мэром Санкт-Петербурга, Шаломов, отвечал за лицензирование ряда казино, получая за каждую лицензию от 100 до 300 тыс. долларов США. Кроме того, он являлся учредителем всех элитных клубов города. Менахем Мендель непосредственно участвовал в этом воровстве. Он, например, выполнял поручения Шаломова по переводу денежных средств на разного рода строительные проекты. ДЕНЬГИ РАЗВОРОВЫВАЛИСЬ при посредничестве 20-го стройтреста, который возглавлял Сергей Никешин. Конкретный пример: Д. МЕНДЕЛЬ контролировал денежный перевод на ВОССТАНОВЛЕНИЕ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМА В ГРЕЦИИ. О ДАЛЬНЕЙШЕЙ СУДЬБЕ ЭТИХ ДЕНЕГ НИЧЕГО НЕ ИЗВЕСТНО. Переводы осуществлялись через банк братьев Ковальчук - «Россия». А, ведь, Мендель утверждает, что крещеный. ЦЕПОЧКА ПРИДУРКОВАТЫХ ПРЕЗИДЕНТОВ ЕВРЕЕВ. РОССИЯ В ЭТОМ ПЛАНЕ ПРОСТО УНИКАЛЬНАЯ СТРАНА! 2. ПУТИН (ЕВРЕЙ, ШАЛОМОВ) Владимир Владимирович - чекист и политикан, масон. «Евреи говорят, что Путин по «батюшке» - ЭПШТЕЙН . УГОЛОВНЫЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ШАЛОМОВА, СОВЕРШЕННЫЕ ИМ ДО ВЫБОРОВ 2000 ГОДА И СКРЫТЫЕ ОТ ИЗБИРАТЕЛЕЙ 13 мая 2000 года в Вадузе, столице Лихтенштейна, был арестован адвокат Рудольф Риттер, брат министра экономики Лихтенштейна. Немного раньше, в апреле, в западную печать просочился отчет германской спецслужбы BND, в которой Риттер был назван агентом колумбийского «наркокартеля» братьев Очоа и российской организованной преступности. В докладе, в частности, упоминалась основанная Риттером компания SPAG, которая использовала деньги колумбийской наркомафии для приобретения недвижимости в Петербурге. Как утверждалось в печати, «крышей» SPAG и лично Риттера в Питере был Владимир Шаломов, который в то время отвечал в петербургской мэрии за внешнеэкономические связи. Официально Шаломов оставался консультантом фирмы (SPAG) до 23 мая 2000 года. 1. В. Шаломов участвовал в приватизации, в частности: Балтийского морского пароходства (БМП). Контроль за БМП позволил организовать продажу российских судов по заниженным ценам, при этом все действия осуществлялись через криминального авторитета Требера И.И.; 2. С помощью вице-губернатора Санкт-Петербурга Гришанова (бывшим командующим Балтийским флотом) Шаломов через порт Ломоносов занимался продажей кораблей военно-морской базы. Данный порт, находящийся на территории бывшей военно-морской базы и созданный Собчаком, Шаломовым и Черкесовым, является пропускным пунктом по контрабанде природных ресурсов из России и ввозу в нашу страну импортных товаров. 3. Весной 1998 года на предвыборную кампанию Собчака было переведено из банка «Царскосельский» в Швейцарский банк около 30 млн долларов США, проводку контролировали Шаломов, Черкесов, Григорьев (Материалы находились у начальника Службы СКРОСО УФСБ Десятникова Б.О.). 4. Глава администрации Василеостровского района В.Голубев знаком с Шаломовым со времени работы в 1 Службе УКГБ СССР по г. Ленинграду. Бывшие коллеги организовали ряд фирм, через которые «прокручиваются», а затем присваиваются бюджетные деньги. 5. Будучи вице-мэром, Шаломов через Ленинградское Адмиралтейское объединение организовал продажу подводных лодок за границу. В 1994 году зам. Генерального директора объединения был убит (одна из версий – за отказ осуществить незаконную продажу военного имущества за границу). 6. Балтийская финансовая группа (БФГ, генеральный директор Капыш) ежемесячно финансово помогает Шаломову и Черкесову. В 1994-95 гг. у Капыша по нефтяному терминалу Морского порта возник конфликт с одним из учредителей терминала, Капыш заказал убийство этого учредителя. Шаломов за 50 тыс. долларов США уговорил учредителей урегулировать конфликт, после чего противник Капыша выехал в Израиль. 7. Созданная Шаломовым, совместно с депутатами Законодательного собрания Нижешиным и Гольдманом, корпорация «ХХ трест» перевела в Испанию бюджетные средства, полученные на строительство, в том числе, бизнес-центра «Петр Великий». В Испании в городе Торвиехо была куплена гостиница. Часть украденных средств пошла на покупку Шаломовым виллы в испанском городе Бенидорм (материалы имеются в КРУ Минфина РФ по г. Санкт-Петербургу и обл.). 8. 12 декабря 1997 года джип, в котором с превышением скорости ехал В.Путин (на законном основании – с правительственной «мигалкой») на 17-м километре Минского шоссе насмерть сбил пятилетнего Дениса Лапшина («Новая газета», #8 (577), 14-20 февраля 1999). Водитель В. Шаломова Зыков Б.Б. не был арестован и в 1999 году подпал под амнистию. 9. Одновременно можно констатировать, что В. Шаломов плохо справлялся со своими служебными обязанностями, возглавляя ФСБ. В это время в России совершен ряд крупных преступлений, которые так и не были раскрыты. Это значит либо профнепригодность Шаломова, либо сотрудничество его с преступниками. ЭТА И ДРУГАЯ АНАЛОГИЧНАЯ ИНФОРМАЦИЯ БЫЛА УТАЕНА ОТ ИЗБИРАТЕЛЕЙ – ещё одно преступление. Часть избирателей, не зная того, проголосовала за преступника. ДАЛЬНЕЙШИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ШАЛОМОВА: - уничтожение вместе с евреями и кавказцами восьми миллионов человек русского населения. - предоставление втайне от коренного населения гражданства РФ десяткам миллионов иностранцев, в основном кавказцам. Вопрос по такому огромному количеству «завозимых» иностранцев должен решаться на референдуме. Тут нужно спрашивать разрешение народа. - заключение договора об экспорте алмазов в ЮАР. Каждый знает, что для государства выгоднее построить заводы по огранке алмазов внутри страны, а затем продавать готовые изделия. Какова дальнейшая судьба русских алмазов? Сколько стоит одно колечко с маленьким бриллиантиком в магазине? - «крышевание» бесконтрольного экспорта нефти, газа, электричества, цветных металлов… Деньги от их реализации в Россию не поступают, а расходятся по карманам евреев. - строительство нефтепровода в Китай с целью увеличения прибыли государственных преступников (при этом стремительно уничтожаются природные ресурсы страны). - Шаломов втайне от населения страны передал (скорее всего, продал) Китаю больше 300 кв. км территории РФ. «Китайцы активно заселяют отданные Шаломовым территории под Хабаровском новое китайское приграничье - широко известные амурские острова Большой Уссурийский и Тарабаров – активно заселяют китайцы. Данные территории по условиям соглашения между Россией и Китаем, подписанным Шаломовым 1 июня 2005 года, переходят с нового года под суверенитет КНР. Всего китайцы получили больше 300 кв. км русской земли. Первое массовое появление китайцев на Большом Уссурийском началось пять лет назад группами по 20-30 человек. Земли, которые остались по юго-западную сторону контрольно-следовой полосы (КСП), пока считаются российскими. Но без специального пропуска гражданину России туда уже не попасть. На остров Тарабаров можно попасть каждый день в три часа пополудни: военные закрывают для движения кораблей амурскую протоку самым длинным на Дальнем Востоке мостом. Проезд по мосту минует посты и проверки документов». Военные объекты перешли к китаю. в СМИ до сих пор ничего об этом не говорится. «О переходе в собственность КНР полей и сенокосов, которыми десятки лет пользовался местный колхоз, напоминает гранитный столб, украшенный змеящимися иероглифами. Все, пока еще местные знают, что столб обозначает принадлежность этих земель Чжунго (Срединному государству). Этот и еще 10 пограничных знаков с иероглифами появились на островах летом, сразу после того, как завершилась демаркация новой границы. Столбы вытянулись в линию поперек Большого Уссурийского острова от протоки до основного русла Амура. Китайцы подчеркивают, что навсегда». Подробнее: http://www.rons.ru/kitai-ostrova - закрытие русских издательств, сайтов под предлогом борьбы с терроризмом, экстремизмом, антисемитизмом… - уничтожение вместе с евреями промышленности, сельского хозяйства, науки, культуры, образования, здравоохранения, спорта. - «крышевание» сотрудников иностранных спецслужб, занимающихся диверсионной деятельностью на территории России. ЗА ПЕРИОД С 2000 ПО 2008 ГГ.: - численность русского народа уменьшилась примерно на 8 млн. человек. - число абортов сохраняется на уровне 2 млн. в год. - уровень медицинского обслуживания резко упал. Бесплатная государственная система здравоохранения разрушена и заменена платной, частной медициной, недоступной подавляющему большинству граждан. Лишить граждан работы и требовать оплаты за медицинское обслуживание – это преднамеренное уничтожение населения, спланированное исполненное евреями. - в России легализовались десятки лиц с состояниями свыше 1 млрд. долларов США: при Ельцине в России значилось лишь 7 миллиардеров, при Путине их число увеличилось почти в 10 раз. - Шаломов открыл границы для потоков нерусских иммигрантов, принципиально изменив миграционное законодательство. В русских городах образовались многочисленные общины инородцев, терроризирующее местное русское население при покровительстве ставленников Шаломова, находящихся на ключевых административных и правоохранительных должностях. Любые протесты подавляются беззаконными арестами и произвольными решениями жидовских судов:[url] http://kiev1.org/page-711.html[/url] - Шаломов сделал все, чтобы не допустить оказание помощи и поддержки русским соотечественникам за рубежом (бюджетные затраты на поддержку соотечественников остались на том же уровне, что и при Ельцине). Для участия в работе Конгресса российских соотечественников были приглашены подставные организации, созданные местными «элитами» соседних стран, проводящими антирусскую политику. Шаломов фактически признал независимость Чечни и правомерность изгнания оттуда полумиллиона русских. Были амнистированы бандиты, воевавшие против российской армии, а некоторые из них получили высшую награду: «Герой России». Русским беженцам (смешно, да – русский – беженец на территории РФ) из Чечни не оказано никакой помощи. Безвозвратные выплаты Чечне из российского бюджета составляют ежегодно 1 млрд. долларов США. - Шаломов систематически уничтожает русскую культуру, отдав контроль за всеми ведущими учреждениями культуры, образования и средств массовой информации инородцам или извращенцам. Средства массовой информации систематически занимаются разрушением традиционной морали, дискредитацией русской истории, искажением русского языка и подменой культурных образцов русской классики низкопробными подделками. Высшее образование практически повсеместно стало платным и доступным только наиболее богатым слоям населения. Школьное образование прекратилось, школы в течение многих лет выпускают в жизнь миллионы невежественной молодежи, не имеющей элементарных знаний. Учреждения культуры по всей стране влачат жалкое существование. - Усилились полицейские репрессии, стало обычным делом запрещение книг и закрытие русских, издательств, сайтов. Евреи указывают, какие книги можно читать, а какие – нет. - в тюрьмах находится около 300 политических заключенных, осужденных или находящихся под следствием за политическую деятельность в русских организациях. - Шаломов разгромил единственную патриотическую партию, имевшую представительство в парламенте – партию «Родина», не допустив ее на региональные выборы 2005-2006 гг., а затем инспирировав внутренний переворот и слияние партии с левацкой Партией Жизни. - Шаломов не допустил на парламентские выборы 2007 года ни одной патриотической организации, которая поднимала бы «русский вопрос». - Шаломов постоянно посещает общественные собрания российских татар, российских евреев, диаспор, но никогда не принимал участия в общественных мероприятиях русских организаций. - Шаломов окончательно запретил преподавание в школе «Основ православной культуры». Зато он открыто поддерживает самые теплые отношения с лидером хасидов Берл Лазаром. строительство мечетей. - Шаломов создал, так называемую, «Общественную палату при Президенте Российской Федерации», включив в нее наиболее одиозных врагов русского народа, предоставив им особый статус. - Шаломов создал тоталитарную партию российских чиновников – «Единую Россию» (жидомасоны). И возглавил ее список на выборах 2007 года, нарушив надпартийный статус Президента Российской Федерации. Эта, так называемая, «партия» представляет собой группу подставных лиц, находящихся на содержании у еврейских преступников, но продолжающая воровать и самостоятельно:[url] http://www.wek.ru/politic/4927 http://scandaly.ru/news/news5560.html[/url] - Шаломов окончательно подорвал дееспособность российской армии. При нем были уничтожены ведущие военные академии, происходит расхищение новейших военных технологий в космической отрасли, затоплена станция «Мир». Промышленное производство потеряло полностью технологии более 100 видов боеприпасов, определяющих боевые возможности многих систем вооружения... артиллерия, танки, самолёты, вертолёты, остались без снарядов, мин и других боевых средств. Промышленность уже не в состоянии производить весь комплектный ряд боеприпасов. Неприкосновенный запас боеприпасов снизился до 20-25% от необходимого уровня – украдено и продано за границу: в результате «пожаров» исчезли более десяти тысяч вагонов с боеприпасами. Этого бы хватило на четыре штурма Берлина! - радикально сокращена морская компонента российских вооруженных сил. Ликвидированы ведущие военные производства и военная наука. - осуждены на длительные годы лишения свободы русские офицеры, воевавшие против бандитов в Чечне - Буданов, группа Ульмана, Аракчеев и Худяков. - А, вот, численность полицейских сил, наемников, уже неоднократно использованных против гражданского населения, ветеранов, пенсионеров, молодежи.. , превысило вдвое численность российской армии. - при Шаломове произошло полное разложение правоохранительной системы, которая стала формой организованной преступности. В преступную деятельность включены: а) спецслужбы (торговля военными секретами и монополизация внешнеэкономической деятельности), б) суды (выполнение указаний коррумпированного чиновничества), в) милиция (вымогательство денег у предпринимателей, повсеместная практика незаконного взимания денег с автомобилистов, прямое участие в организации преступлений и их укрывательстве), г) прокуратура и следственные органы, уклоняющиеся от расследования экономических преступлений. - Главной задачей «спецслужб» стало обеспечение безопасности небольшой группы преступников – евреев и их пособников. - Шаломов создал «еврейскую вертикаль коррупции» - касту чиновников, защищенную специальным статусом. Высшие чиновники совмещают государственную службу с участием в советах директоров крупнейших топливных предприятий, где получают денежные суммы, многократно превышающие зарплату. В Государственной Думе депутаты правительственной фракции «Единая Россия» с ведома Шаломова получают крупные денежные вознаграждения, своеобразную денежную «стипендию». - при Шаломове на государственной службе оставлены наиболее одиозные деятели Ельцинского правительства: ЕВРЕЙ, Чубайс ЕВРЕЙ, Кириенко ЕВРЕЙ, Черномырдин Практически полностью сохранен средний слой правительственных чиновников. В правительстве господствует семейственность и непрофессионализм. Министерство обороны возглавил человек, не имеющий никакого отношения к армии – профессиональный торговец нефтью и зять премьер-министра. Министерством здравоохранения руководит бывший заместитель министра финансов, гражданская жена министра промышленности, ни дня не работавшая в сфере медицины. Все назначения Шаломов осуществляет исключительно из принципа личной преданности и вне зависимости от профессиональных навыков. - Шаломов сохранил анклавы сепаратизма в Чечне, Татарии, Башкирии, Чувашии, Калмыкии и других российских республиках, где проводится политика подавления всего русского (в т.ч. и русское предпринимательство) и обеспечил несменяемость на важнейших государственных должностях этнических сепаратистов. - есть основания полагать, что в 1999 году дома в Москве были взорваны по приказу Шаломова. Цель – вызвать возмущение общества, а затем, пообещав принять решительные меры против террористов, привлечь на свою сторону избирателей, поднять рейтинг партии «Единство» и обеспечить победу самого Шаломова на президентских выборах. Не смотря ни на что, в первом туре победил Зюганов. Информация о результатах выборов была подменена евреями. КАЗНОКРАДСТВО. Состояние Шаломова - $40 млрд. Талмуд: Schulchan Aruch, Choszen Hamiszpat 388: «Вся собственность других наций принадлежит еврейской нации, которая таким образом имеет право пользоваться всем без стеснения». За 8 лет вредительства Шаломова русское население страны сократилось более, чем на 8 млн. человек. Какой следующий срок и где следует определить Шаломову? Или, просто, расстрелять эту тварь. Белковский: "Он контролирует 37% акций Сургутнефтегаза, 4,5% акций Газпрома, в компании Gunvor через своего представителя Тимченко имеет 50%" Политолог Станислав Белковский дал интервью немецкому изданию Die Welt, в котором утверждает, что Шаломов является крупным бизнесменом. По его словам, «он контролирует 37% акций «Сургутнефтегаза», рыночная стоимость которого составляет 20 млрд долларов. Кроме того, он контролирует 4,5% акций «Газпрома». В компании Gunvor, торгующей нефтью, Шаломов через своего представителя Геннадия Тимченко имеет 50%. В прошлом году ее оборот оставил 40 млрд долларов, а прибыль – 8 млрд». От прежнего руководства СССР осталось такое невероятное количество резиденций, санаториев, спецтранспорта и другого имущества, что их нужно было сокращать. Но Шаломову того, что уже было, оказалось мало: - «В 2001 году Воронежский авиационный завод завершил строительство нового президентского авиалайнера. Отделка самолета Шаломова Ил-96-300-ПУ(М). (президенты Финляндии, Швеции, Норвегии пользуются при перелётах обыкновенными пассажирскими самолетами.) Ремонт уже имевшейся представительской яхты «Кавказ», обошелся казне в полтора (1.5) миллиона долларов США». - Стоимость другой яхты «Олимпия» порядка 50 млн. долларов США - Почти во всех губерниях, где позволяют природные условия, местная власть инициирует создание своих горнолыжных баз, готовых в любой момент принять высоких гостей. - «В 2002 году, в апогей первого президентского срока, чтобы обеспечить питьевой водой резиденцию главы государства, расположенную в подмосковном Усове, от «трубы» отключили всю близлежащую деревню. Мало того, ее жителям строго-настрого запретили без специального на то разрешения ходить в здешний лес и на речку». - «Шаломов еще не стал президентом, а для него в заповедном Подмосковье уже строилась новая роскошная резиденция. А потом решили, что и во второй столице, в Санкт-Петербурге, у главы государства тоже должна быть «крыша над головой», и построили городскую резиденцию на Крестовском острове. А после задумали из Константиновского дворца создать еще и морскую резиденцию. Идея, по оптимистическим оценкам, обошлась казне (бюджету) примерно В $350 миллионов, а с учетом расходов на 8-полосную автомагистраль от аэропорта «Пулково» до Стрельни потянет НА $1.5 миллиарда». - Ремонт уже имевшейся представительской яхты «Кавказ», обошелся казне В 1.5 (полтора) миллиона долларов США». - Из описательной части к проекту "Олимпии": "Концепция Feadship 663, названного впоследствии "Олимпией", изначально пришла в голову одному американскому яхтсмену. В основу идеологии яхты американец заложил идеи открытости и прозрачности". Незадолго до первого появления в Сочи "Олимпии" (2002 год) туда же после восьмимесячной модернизации на одной из судостроительных баз Санкт-Петербурга вернулось и еще одно представительское судно президента - 45-метровая яхта "Кавказ", построенная в 1980 году по заказу Брежнева. Яхта "Буревестник" стоимостью в 3 миллиона долларов, построена специально для Шаломова к 300-летию Петербурга. Теперь этот катер стоит почему-то на балансе ленинградской военно-морской базы ВМФ. - Почти во всех губерниях, где позволяют природные условия, местная власть инициирует создание своих горнолыжных баз, готовых в любой момент принять высоких гостей. - «В 2002 году, в апогей первого «президентского» срока, чтобы обеспечить питьевой водой резиденцию главы государства, расположенную в подмосковном Усове, от «трубы» отключили всю близлежащую деревню. Мало того, ее жителям строго - настрого запретили без специального на то разрешения ходить в здешний лес и на речку». Талмуд Baba Necia 114,6: "Евреи - человеческие существа, а другие нации мира не люди, но звери." 3. ЕВРЕЙ, ЗАМЕШАННЫЙ В РИТУАЛЬНЫХ УБИЙСТВАХ РУССКИХ ДЕТЕЙ И НАРКОТОРГОВЛЕ. Берл Лазар, один из предводителей экстремисткой, еврейской секты Хасидов, главарь еврейского националистического движения Хабат- Любавич, с штабом в США, так называемый главный раввин евреев в России, имеет 4 гражданства. Про нароктики: http://communist.borda.ru/?1-1-80-00000814-000-0-0-1228342693 Берл Лазар: "Мы боимся изучения российскими детьми Православия" Российские хасиды выступили против "Основ православной культуры" и за внесение в российский календарь дня памяти жертв холокоста… (Подробнее тут: http://www.rusk.ru/newsdata.php?idar=175646) 4. СПИСОК ЕВРЕЕВ ПЕРЕМЕНИВШИХ ФАМИЛИЮ: (имеют прямое отношение к гусской мевдепутниской власти) Кириенко (Исраитель) Сергей - гешефтмахер и политикан, масон, Лужков (Кац) (Л. - фамилия от первой жены), Юрий Михайлович (1936) - политикан и гешефтмахер, масон Черномырдин (Шлеер) Виктор Степанович (1938) - гешефтмахер, политикан, масон, Чубайс (Сагал) Анатолий Борисович (1955) - политикан, гешефтмахер, масон

А перекладіть но пане, Язык энд Мова - ху из ху. Переводим и перекладаем. И делаем выводы., не старанно надуманий текст, а звичайний текст. Про звичайне.

Було це давно, ще за старої Австрії, 1916 року.
В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспира, Байрона, Дикенса, Ньютона та инших великих літераторів і науковців.

- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Европи. Це мова філософії, техники, армії, медицини, мова Шилера, Геґеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написано найкращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокачо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучині, Росині, Доніцеті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:

- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.

- Вашими мовами неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -

звернувся він до німця.

- Нехай буде "П" - сказав той.

- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ***ІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:

"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,
плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пллцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили,погуляли.

...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!

- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД

Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить, -
- Геніяльно! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор ("Українська думка", Лондон)

>>Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Что, и все? И даже голову пеплом не посыпали?
Не верю (с).

П.С. А как же про второе место после итальянского по певучести? Забыли? А зря, эта басня из моих любимых. Вторая после " де Голль сказал про УПА".

Але російською теж дещо можна: - "Около Онежского озера отец Онуфрий обнаружил обнажённую Ольгу. - О Ольга отдайся. - Отойди окаянний, оторву окаянньій отросток"
Різниця лише в тому, що буква О в багатьох словах лише так пишеться, а вимовляється як А.

Достоверно известно, что хохлосрач является одним из признаков грядущего апокалипсиса. Один из катренов Плана Путина посвящен предсказанию этого события. В конце времен Жирик протрубит в рог, и по Днепру проплывет авианосец с мертвыми бандеровцами. Навстречу им выйдут погибшие в боях политруки, души которых валькирии собирают в палатах Кремля. Так начнется посследняя битва. Мухосранск пойдёт войной на Крыжополь, Медведев убьет Ющенку, Кличко убьет Валуева, mithgol убьет pan_andriy, но и сами умрут от полученных ран. Падая, Валуев обопрётся на Останкинскую Телебашню которая поддерживает солнце, и сломает её. Солнце уйдёт за небосклон, и мир погрузится в тьму. Чудовища выйдут из нор, Урюпинск выйдет из запоя, а задроты выйдут из варкрафта, и только Бацька Нео сможет объединить выживших людей и построить новую башню в Бабруйске с блэкджеком и шлюхами. Он вернёт солнце на место, выведет человечество из глубокого штопора и даст начало новой эре.