ok

какая фигня

в школе не было такого

Я о всяких национальных вопросах (еврейском) впервые услышал только в институте

Я думаю, что есть кто- то кто и в институте не слышал. А я слышал в школе.

только если в школьные годы от родителей

тогда вопросы все к семье

ЗЫ: я тебе не верю. имею кучу друзей и знакомых с Украины с 70-х годов. ни от одного подобной хрени слыхать не приходилось.

кстати, мало ли что было в СССР... или Эстония - своего рода реинкаранция мини-СССР?

Ты можешь верить, можешь не верить. Я ж не буду тебя заставлять.

Насчет СССР, внимательно почитай выше.

Как бывалоча пелось, "я жизнь учил не по учебникам".



СССРу меня обучать тоже бессмысленное дело - что выше, что внимательней, что ниже....

что ни СССРу... все равно бессмысленно учить. ОК!

Вот и хорошо. Не растрачивай втуне своё педагогическое рвение...

На бессмысленности никогда;)

Вот и поговорили

МОСКАЛI,ФАШИЗМ НЕ ПРОЙДЕТ !

"Эстонские школы заставили русских учеников назвать себя оккупантами"-это русское изобретение-фэнтези.

это фэнтази эстонских учителей

или точнее - реалити

+5

Отнюдь. Только факты. Голые факты

и только

Ничего в слове оккупант обидного НЕТ. Гордиться надо, что ты дочь, сын

Великого сильного народа. Во все века слабые либо глупые, ленивые народы

подчинялись сильным могущественным народам. Другого не дано. Либо ты,

либо тебя. Эта реальность торжествует и в наше время. И не фиг прославлять

философию обиженных.

Однако.......С этой мыслью надо переспать

Эстонский форум. нажми

круто!!!!!!!!

Сейчас этот великий народ стал слабым, и ничего удивительного нет, что его обижают, обзывают и вообще депортируют. А всё потому, что жить нужно не воспоминаниями, а реалиями.

чиста по еуропэйски

браво

Может уважаемый аффтар тоже проФФесор педнаук, но желательно бы привести адресс откуда была взята инфа. Без ИСТОЧНИКА эта инфа пердеж в тесном собрании людей - неприятно, но терпимо и кричать по этому поводу не нужно.

http://www.gazeta.ru/news/lastnews/2007/05/01/n_10  63694.shtml

На эту тему масса "эстонских" ресурсов - читай rus.delfi.ru например

Ломать психику детей - лучший способ отомстить оккупантам!

Ломать психику детей - лучший способ отомстить... Что ты чмо городишь? Это только моральные уроды и конченые педофилы могут вымещать что либо на детях. Ублюдки

нажми

нажал

Афтар, где ты это вычитал? Вернее подсмотрел. Т.к. читать на верняка не умеешь!

http://www.gazeta.ru/news/lastnews/2007/05/01/n_10   63694.shtml

родителей не выбирают...

вырастут и поймут что их папашка был уродом совковым.

жалко мне твоих детей, когда они это поймут

игорёк и капитан на тебя обидятся

:)))))

МОСКАЛI,ФАШИЗМ НЕ ПРОЙДЕТ !

Я — колишній в"язень німецько-нацистських концентраційних таборів: Авшвіц, Бухенвальд, Дора і Берген-Бельзен. Копи пишу ці рядки, хочу підкрес­лити, що я ніколи з німцями не співпрацював, трак­туючи їх від 1941 р. до 1945 р. як окупантів України. Останньо німецька преса й телевізія з Східньої Ні­меччини пишуть та висвітлюють пропагандивні фі­льми, намагаючись доказати, що українських і поль­ських в"язнів у Львові й інших містах України в червні 1941 року вимордували німці та українські націоналісти. Тому я хочу написати правду про те, що я власними очима бачив у Жовківській тюрмі та чув від врятованого в"язня.



Коли в червні 1941 р. большевицькі війська па­нічно втікали з міста Жовкви (тепер Нестеров), на­селення негайно кинулося рятувати в"язнів, замкне­них у міській тюрмі. Я один з перших, разом з сво­їми друзями, прийшов до тюрми. Вона була вже розбита, двері розкриті. На коридорі стояв гурт лю­дей, які слухали розповіді врятованого в"язня, Степа­на Макара. Він народився в селі Скварява Стара, був членом ОУН і його арештували большевики. Вряту­вавшись чудом з тюрми в Жовкві, Макар був 1943 року арештований німецьким Ґештапом і запроторе­ний до концентраційного табору Бухенвальд, де й загинув.



Степан Макар розказував, що він врятувався від смерти лише тому, що не відзивався, коли НКВД-исти приходили до камери й відчитували його прізвище. Його товариші неволі не знали його прізвища, бо він був у камері новаком. Ніч перед утечею большевиків з Жовкви була страшна, ствердив Макар. НКВД-исти викликали в"язнів з камер і мордували їх, за­глушуючи їхні крики гудінням мотору трактора на подвір"ї тюрми. В"язні з камери Макара намагалися втекти, виламали двері, але на коридорі зустрілися з чекістами, які почали до них стріляти. Кілька з в"язнів, між ними і Макар, врятувалися, одначе, за­ховавшись знову в камері.



Вранці Макар вийшов з тюрми й побачив, що НКВД-истів вже не було.



Мешканці Жовкви, які говорили з Макаром, по­чали за його вказівками шукати на подвір"ї тюрми й знайшли під купою дров свіжу могилу. Таких мо­гил було кілька. Знайдені в них тіла помордованих свідчили, що в"язнів забито не в один час. В одній могилі автор цього свідчення пізнав своїх друзів. Вони були жахливо покалічені, мали поламані руки, повиривано волосся на голові та покрите синяками тіло. НКВД-исти мордували в"язнів тупою лопатою і джаганом, що їх теж знайдено в одній могилі. По-мордовані лежали в ямах скинені, як попало.



Населення Жовкви повідомило про відкриття большевицьких звірств німецькі війська, які якраз вступили були в місто. Вояки помогли виймати з мо­гил трупів та дали нам дезинфекційні речовини.



Я нарахував усіх помордованих, разом з жінка­ми, 36 осіб. Між ними я пізнав: Студентку Салівну, члена ОУН, з Жовкви, Миколаєвича, учителя з села Крехів, робітника Онишка, члена ОУН, з села Фіня, Гр. Кирика, селянина з села Мацошин, студента Малиновського, члена ОУН, купця Кочута з Жовкви, теж члена ОУН. Прізвищ інших помордованих вже не пригадую собі. Багато трупів не можна було пі­знати, бо їхні обличчя були змасакровані. Між цими українцями було теж кілька польських інтелігентів.



Після кількох днів відбувся величний похорон жертв московсько-большевицького терору. Всіх — українців і поляків — поховано в спільній могилі в центрі міста, між гімназією і костелом. Ховали й промовляли над могилою українські й польські свя­щеники. Були вінці квітів від німецької армії".



Т. П., Німеччина. ("Шлях перемоги", 7 лютого 1960).

На одном из нарвских сайтов появилась информация о том, что 9 мая несколько учителей Йыхвиской Русской гимназии пришли на уроки с георгиевскими ленточками. Директор приказала их снять, а после того как получила отказ, якобы пожаловалась на непокорных в полицию безопасности. Мы связались с директором гимназии Мааре Лихтса и попросили прокомментировать то, что написано на сайте.



— Это чистая сплетня. Таких учителей у нас было всего двое. И ни о каком увольнении не было и речи.



— А разве я что-нибудь говорил вам про увольнение? Я говорил о том, что вы приказали снять ленточки.



— Я беседовала с учителями, и мы пришли к общему выводу. И такого не было. Так что это сплетни. С одним мы поняли друг друга, а с другим учителем у нас было столкновение.



— А при чем полиция безопасности?



— Да ни при чем. Я-то никуда не звонила. У меня есть свой начальник, я со своими начальниками консультируюсь.



Директор объяснила, что этот начальник — руководитель сферы образования Ида-Вируского уезда.



Заметим, что корреспондент в разговоре не тянул директора за язык по поводу увольнения учителей. Однако она сама поспешила заявить, что об увольнении непокорных не было и речи. Случившееся в гимназии, естественно, стало известно учащимся. Как некоторые из них реагировали на действия суперлояльного директора, которую раздражает сочетание черного и оранжевого цветов, процитировать не позволяет журналистская этика.



На просьбу дать комментарий к произошедшему в Йыхвиской Русской гимназии, директор Вируского отдела полиции безопасности Александр Тоотс ответил, что он глупости не комментирует. "Кому какое дело у кого георгиевская ленточка: пусть носят", — сказал директор Тоотс.

< Ленточка как индикатор нелояльности

да уж