EN|RU|UK
Блоги Алла Мегель
  2374  74

Націоналізм для чайників. Етап третій - ідентифікація простору

(Продовження теми "Самоідентифікація нації")

Всяк урок варто починати з повторення. Уроки націоналізму для чайників теж. Отже, повторимо.

- Нація як колективна особистість проходить ті ж етапи розвитку, що і людська істота, яка усвідомила себе особистістю.

- "Я - є!" - перший етап - самоідентифікація.

Складність процесу полягає у більшій кількості складових, адже нація, перефразувавши, - це колектив особистостей. Важливо, аби стабільну більшість складали особистості на одному рівні розвитку. І був би авангард, що демонструє поступ.

- Ідентифікація ближнього.

Етап, що наближається до завершення. Тільки особи з незрілою національною свідомістю, або "шкурним" інтересом ще не зрозуміли, хто українцям ближній, а хто - ворог. Реакція українського сегменту соцмереж на загибель літака Російського МО порадувала саме цим - одностайною демонстрацією: нація розвивається правильно. Попереду ще складний процес ідентифікації інших сусідів по кулі. Але поступово проглядають однакові для всієї української спільноти критерії. Основний - дієва підтримка у біді і допомога у самореалізації, позбавлена нищівного для нашої державності меркантильного інтересу.

Наступний етап розвитку особистості - ідентифікація простору. Дитинка вчиться орієнтуватись у просторі з перших кроків. Нація теж. Процес ускладнюється тим, що простір нації має набагато більше вимірів, але починаємо з найпростіших:

- Моє! Моє ліжечко, моя кімната, мої іграшки...

На цьому етапі найчемніша дитина поводиться трошки по-жлобськи. Не тому, що вона жадібна. Просто вона визначає власний простір з його наповненням.

Аналогом цього етапу у розвитку нації є усвідомлення поняття "рідна земля". Біда в тому, що подібні формулювання для нас - вихідців із "совка" - залиті патокою радянської пропаганди і притрушені пилом чвертьстолітнього безідейного виживання. Ми стільки разів вживали їх у примусово вивчених віршах і піснях, що наша підсвідомість інстинктивно обороняється.

Неідентифікований простір на рівні "моя земля" - річ небезпечна. Адже, крім політичних приводів, інтервенції мають глибокі духовні і ментальні причини. Ризикну стверджувати, що й відсутність у національній свідомості поняття "моя земля" відчиняє двері окупанту. Як не боляче це усвідомлювати, окупація Криму далась ворогу так легко, бо ми в масі своїй підсвідомо не вважали його своїм, а українці, що у ньому жили, - українським. Може, тому що він - кримськотатарський? А ми вчасно цього не усвідомили?

Те, що не цінуєш, забирається. Як держава, Україна демонструвала на протязі 20 років глибоку зневагу і до проблем та потреб населення Криму і Сходу, і до інформаційної війни, що там чверть століття ведеться. За те й маємо.

Ідентифікація простору для нації почалась у війні на Донбасі. Свою землю мусимо відстоювати зі зброєю і платити за це найвищу ціну - людські життя. Першими зрозуміли це добровольці. Що рухало людьми із західних областей, які їхали і їдуть на фронт? Усвідомлення національного простору, що зосереджене у простих словах "наша земля".

Простір нації - багатовимірний. У ньому є не тільки верх-низ та ліво-право. Вагома складова національного простору - час. Нація в часі - ланцюг, що починається від найглибшого коріння і простягається у віртуальний простір наслідків наших вчинків. Так організований для нас, - цей простір породжує відповідальність. І перед пам'яттю батьків та дідів, і перед нащадками. Відповідальність запускає в дію складні механізми волі нації - мускулатуру нашої спільної української душі. Вона примушує нас діяти, не озираючись на сусідів, приймати складні рішення, терпіти негаразди і постійно виходити за межі зони комфорту, яка називається "стабільність".

Журналісти (особливо іноземні) часто питають:

- Навіщо Ви поїхали на Схід?

Завжди відповідаю однаково:

- Націоналісти - це люди, які усвідомлюють себе ланкою великого ланцюга, що поєднує предків і нащадків. Наші предки залишили нам землю у спадок. Тепер наша задача - передати своїм дітям і онукам цей спадок бодай не гірший, а ліпше - кращий. Мені соромно передавати дітям таке занедбане, брудне і обідране житло. І наші діти мають повне право пред'являти нам претензії: мамо-тату, ви отримали у спадок трикімнатну квартиру, а як ви умудрились прос@ти (пардон!) одну кімнату? Тому й поїхала.

Нація вчиться орієнтуватись у просторі. Поки що болісно, але активно, - у цілком очевидному вимірі кордонів рідної землі, успадкованої від предків.

Проте простір - це не тільки земля. Є ще багато вимірів національного простору: історичний, культурний, духовний, інтелектуальний тощо. Не ідентифікований, кожен із цих вимірів відкритий для окупації.

На початку 15 року рок-група "Kozak System" започаткувала рух, який музиканти назвали "Деокупація медіапростору". Сьогодні рух набув державних масштабів - той рідкісний випадок, коли закони і постанови діють на випередження. Ні, не випередження часу змін, що настав уже давно. На випередження саме національної свідомості в ідентифікації цього виміру власного простору. Не знаю, чи це добре. По-перше, українське суспільство скептично налаштоване до всього, що йде зверху. Всі прекрасно розуміють, що система не може продукувати закони, які підривали б основи її існування. По-друге, самі ці постанови спрямовані на заборони і кари, а не на відродження і продукування нового наповнення для простору.

Що робити нації в таких умовах? Відвойовувати свій простір так, як ми відвойовуємо свою землю на Донбасі. Не боятись конфліктів, не тушуватись перед загарбниками, адже ми вже вміємо їх ідентифікувати. І розуміти, що у інформаційному і медіапросторі теж іде війна. Усвідомлювати, що тут діють воєнні стратегія і тактика. Учитись не тільки розрізняти ворожі атаки, а й протидіяти їм. І не тікати з поля бою, яким би воно не було - екраном телевізора, сценою, чи маршруткою, де водій крутить російський шансон. Впевнено, як квадратні метри своєї землі на Світлодарській дузі, захоплювати навколишній простір своїм національним, українським.

Який вимір національного простору не візьми, - окупація є скрізь. У історичному просторі, або просторі національної пам'яті - купа московського міфологічного сміття. У інтелектуальному - диявольське "битіє опрєдєляєт сознаніє". У ментальному - нав'язаний нам комплекс меншовартості.

У нас багато роботи і не менше захоплюючих відкриттів у процесі осягнення і усвідомлення цих - та інших - вимірів простору!

Так, наприклад, важливою складовою духовного, інтелектуального, ментального простору є мова. Але це вже тема окремого уроку.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх